розлініяти

См. также в других словарях:

• розлініяти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• розлініяти — див. розлініювати …   Український тлумачний словник

• розлініювати — I розлініюв ати див. розлініювати. II розлін іювати і/юю, і/юєш і розліно/вувати, ую, уєш, недок., розліні/ювати, і/юю, і/юєш, розліні/яти, і/ю, і/єш і розлінува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. Проводити на чому небудь лінії; розкреслювати щось… …   Український тлумачний словник

• розлініяний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розлініяти. || розліні/яно, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• розлініяння — я, с. Дія за знач. розлініяти …   Український тлумачний словник

• розкреслювати — розкреслити (покривати щось рисками, прямими лініями тощо), графити, розграфлювати, розграфити, прографляти, прографити, розлініювати, розліновувати, розлініювати, розлініяти, розлінувати …   Словник синонімів української мови

• роз... — Слова лемківськоі говірки з префіксом роз в більшості мають те саме звучання, що й в укр. літерат. мові, і відрізняються від них тільки наголосом, напр.: розахатися, розахкатися, розбагнений, роздав[лений], розбесідуватися, розбещений,… …   Словник лемківскої говірки

• перелініювати — I перелініюв ати див. перелініювати. II перелін іювати юю, юєш, недок., перелініюва/ти, ю/ю, ю/єш і переліні/яти, і/ю, і/єш, док., перех. 1) Розлініювати багато чого небудь або все. 2) Розлініювати заново …   Український тлумачний словник

• налініювати — I налін іювати юю, юєш, налінійо/вувати, ую, уєш, недок., налініюва/ти, ю/ю, ю/єш і наліні/яти, і/ю, і/єш, док., перех. 1) Проводити прямі паралельні лінії на чому небудь; розлініювати. 2) Лініюючи, приготувати в якій небудь кількості. II… …   Український тлумачний словник

• рватися — рву/ся, рве/шся, недок. 1) Розриватися, розділятися на частини (про предмети). || безос. || Ставати дірявим, драним. || Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). 2) Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись… …   Український тлумачний словник

• стріляти — я/ю, я/єш, недок., розм., рідко стрі/лити і стре/лити, лю, лиш, док. 1) неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в… …   Український тлумачний словник