-
1 розколювання
раска́лывание, раско́лка, раско́л
См. также в других словарях:
розколювання — я, с. Дія за знач. розколювати 1) … Український тлумачний словник
розколювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
кирка — и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо … Український тлумачний словник
клин — ч. 1) род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого небудь. •• Вби/ти (заби/ти) клин між ким роз єднати, посварити кого небудь із кимось. Клин кли/ном [тре/ба] вибива/ти знищувати наслідок якоїсь… … Український тлумачний словник
колун — а/, ч. Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров … Український тлумачний словник
лускунчик — а, ч. Пристосування для розколювання горіхів у вигляді іграшкового чоловічка з величезним ротом … Український тлумачний словник
оріхар — я/, ч., оріха/рка, оріхі/вка, и, ж., зах. Щипці для розколювання горіхів … Український тлумачний словник
оріхолуп — а, ч., зах. Щипці для розколювання горіхів … Український тлумачний словник
орішанка — и, ж., оріша/р, я/, ч., оріша/рка, и, ж., зах. Щипці для розколювання горіхів … Український тлумачний словник
розколювальний — а, е. Стос. до розколювання … Український тлумачний словник
спайний — а, е, мін. Який має спайність (про кристал). Спайний кристал. || Який утворюється внаслідок розколювання такого кристала … Український тлумачний словник