розділяти

См. также в других словарях:

• розділяти — дієслово недоконаного виду рідко …   Орфографічний словник української мови

• розділяти — я/ю, я/єш і рідко розді/лювати, юю, юєш, недок., розділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Певним чином… …   Український тлумачний словник

• розділятися — я/юся, я/єшся і рідко розді/люватися, ююся, юєшся, недок.; розділи/тися, ділю/ся, ді/лишся, док. 1) Ділитися на частини, шматки і т. ін. || Поділятися на менші одиниці (про колектив людей). || Утворювати розгалуження; розгалужуватися. 2) Ділитися …   Український тлумачний словник

• розділення — я, с. Дія за знач. розділити, розділяти …   Український тлумачний словник

• розділити — див. розділяти …   Український тлумачний словник

• розділювати — див. розділяти …   Український тлумачний словник

• розділяння — я, с., рідко. Дія за знач. розділяти …   Український тлумачний словник

• розділяючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до розділяти …   Український тлумачний словник

• відділяти — я/ю, я/єш і відді/лювати, юю, юєш, недок., відділи/ти, ілю/, і/лиш, док., перех. 1) Розділяючи, відгороджувати від чого небудь. || Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим , ким небудь. || Розділяти, відмежовувати (про певний …   Український тлумачний словник

• відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати …   Словник синонімів української мови

• переділяти — я/ю, я/єш, недок., переділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Розділяти що небудь на частини. 2) Ділити, розподіляти що небудь на частини ще раз, повторно або заново, по іншому …   Український тлумачний словник