розвінчати

См. также в других словарях:

• розвінчати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• розвінчати — див. розвінчувати …   Український тлумачний словник

• розвінчаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвінчати. || розві/нчано, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• розвінчання — я, с. Дія за знач. розвінчати …   Український тлумачний словник

• викривати — викрити (кого що виявляти неґативні, злочинні дії / причетність когось до них), розкривати, розкрити, розвінчувати, розвінчати, виявляти, виявити, демаскувати …   Словник синонімів української мови