-
1 іржати
-
2 ржати
-
3 заіржати
заржа́ть -
4 проіржати
проржа́ть -
5 додержувати
= доде́ржати1) (кого́, що) доде́рживать, додержа́ть2) (чого́, що) (исполнять в точности, строго) соблюда́ть, соблюсти́ (что), блюсти́, наблюда́ть (что); выде́рживать, вы́держать (что); (только несоверш. - придерживаться чего-нибудь) сле́довать (чему́); ( не нарушать) сохраня́ть, храни́ть, сохрани́ть (что); ( исполнять обещанное) сде́рживать, сдержа́ть (что) -
6 доодержувати
= дооде́ржатидополуча́ть, дополучи́ть -
7 недодержувати
= недоде́ржатинесоблюда́ть, несоблюсти́ -
8 одержувати
= оде́ржати1) получа́ть, получи́ть2) (только соверш.: добиться просьбами, хлопотами) испроси́ть, исхлопота́ть -
9 передержувати
= переде́ржати1) переде́рживать, передержа́ть2) ( оставаться) держа́ть, продержа́ть3) ( скрываться) укрыва́ть, укры́ть, переде́рживать, передержа́ть -
10 піддержати
I підде́ржатиподдержа́ть; (держа, не давать упасть) удержа́ть; ( положить) оказа́ть соде́йствие; (одобрением, похвалой, наградой возбуждать желание делать хорошо, лучше) поощри́тьII піддержа́тисм. піддержувати -
11 придержувати
= приде́ржатиприде́рживать, придержа́ть; (останавливать, замедлять проявление чего-нибудь) сде́рживать, сдержа́ть, уде́рживать, удержа́ть -
12 удержати
I( обычно с отрицанием) вы́держатьII см. удержувати III1) удержа́ть; ( подавлять в себе что-либо) сдержа́ть, удержа́тьсяуде́ржати язика́ [за зуба́ми] — придержа́ть язы́к; ( внезапно замолчать) прикуси́ть (закуси́ть) язы́к
2) (о порядке, обычаях) поддержа́ть; ( не изменять) сохрани́ть3) ( не выплачивать) удержа́ть -
13 удержувати
= уде́ржати1) уде́рживать, удержа́ть; ( подавлять в себе что-либо) сде́рживать, сдержа́ть, уде́рживаться, удержа́тьсяуде́ржувати язика́ [за зуба́ми] — придержа́ть язы́к; ( внезапно замолчать) прикуси́ть (закуси́ть) язы́к
2) (о порядке, обычаях) подде́рживать, поддержа́ть; ( не изменять) сохраня́ть, сохрани́ть3) ( не выплачивать) уде́рживать, удержа́ть4) (только несоверш. - обеспечивать средствами для жизни) диал. содержа́ть5) (только несоверш. - владеть каким-либо заведением) содержа́ть
См. также в других словарях:
ржати — Ржать ржати (1) 1. Издавать ржание (о лошадях): Комони ржуть за Сулою звенить слава въ Кыевѣ. 7. И рече ми: Акире! исправи ми се слово: како оже твоего князя ориве ржють на Адорскои и Наливс[тѣи] землѣ, то нашя кобыль жеребята измещуть на сеи… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
ржати — див. іржати … Український тлумачний словник
іржати — иржати 1) (видавати специфічні звуки про коня), ржати, гигота[і]ти 2) див. сміятися 1) … Словник синонімів української мови
іржати — рідше ржа/ти, іржу/ (ржу), ірже/ш (ржеш), недок. 1) Кричати (про коня). || безос. 2) перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися … Український тлумачний словник
іржати — [іржа/тие] жу/, же/ш, жеимо/, жеите/; нак. жи/, ж і/т … Орфоепічний словник української мови
іржати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
ржати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
заіржати — і заржа/ти, жу/, же/ш, док. 1) Почати іржати, ржати (про коней). 2) перен., розм. Голосно, нестримно зареготати … Український тлумачний словник
проіржати — і проржа/ти, ржу/, рже/ш. Док. до іржати, ржати … Український тлумачний словник
заіржати — [заіржа/тие] жу/, жи/ш, жеимо/, жеите/; нак. жи/, ж і/т … Орфоепічний словник української мови
заіржати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови