реабілітований

Демчук, Петро Іванович (1900, Городенка Івано-Франківської обл. - 1937) - укр. філософ. Закінчив Віденськ. ун-т, аспірантуру Українськ. ін-ту марксизму. Наук, співроб. кафедри соціології філософсько-соціологічного відділення ін-ту, пізніше - проф., зав. кафедрою діалектичного та історичного матеріалізму Харківського ін-ту радянського будівництва і права. У філософській дискусії поч. 30-х рр. звинувачувався у "деборинщині". За надуманим звинуваченням заарештований (1933) і розстріляний; 1961 р. посмертно реабілітований. Постать Д. як філософа і науковця є суперечливою. З одного боку, Д. був змушений адаптуватися до реалій свого часу, а з другого - був освіченою людиною, виявляв здатність чинити сміливо і нестандартно за умов тоталітаризму. У1928 р. він розпочав у пресі полеміку з "механістом" Семковським. У тогочасних ідейних розмежуваннях - діалектик, учень лідера "гегелізованого марксизму" на Україні Юринця; автор книги - маніфесту цього напряму - "В боротьбі за ленінську філософію: 3 приводу ленінського конспекту Гегелевої "Науки логіки" (1930), зі схвальною передмовою Юринця. Лейтмотиви книги були співзвучними міркуванням "шанувальника" Гегеля Леніна, але ніяк не відповідали жорсткій позиції "затятого гегельянця" Сталіна. Разом з Юринцем Д. започаткував т. зв. "критику сучасної буржуазної філософії". Ця (представлена статтями і об'ємною книгою) частина спадщини Д. занадто політизована і однобічна.

[br]

Осн. тв.: "Як професор Семковський ліквідує діалектичний матеріалізм" (1928); "В боротьбі за ленінську філософію: 3 приводу ленінського конспекту Гегелевої "Науки логіки" (1930); "Розклад сучасної буржуазної філософії" (1931).

Семковський, Семен Юлійович (справжнє прізвище Бронштейн) (1882, Могильов - 1937) - укр. філософ. Двоюрідний брат Л. Троцького (Кронштейна). Закінчив юридичний ф-т Петербурзького ун-ту. Проф. кафедри теоретичних основ марксизму в Академії теоретичних знань (Харків), голова Наукового комітету Укрголовпрофосвіти Наркомосу УСРР; заснував (1921) при комітеті науково-дослідну кафедру марксизму і марксознавства, а при ній філософсько-соціологічну секцію - першу філософську установу в Україні. Від 1922 р. - голова філософсько-соціологічного відділення і зав. кафедрою філософії Українського ін-ту марксизму (від 1927 р. - Ін-ту марксизму-ленінізму). В 1934 - 1936 рр. - голова Комісії з філософії при АН (Київ) і керівник Харківської науково-дослідної кафедри історії європейської культури. У 1936 р. заарештований, в 1937 р. розстріляний. Реабілітований посмертно. У фокусі досліджень С. - національні питання та філософські питання нової фізики (зокрема теорії відносності). На думку С., у націй немає майбутнього, оскільки світовий ринок ламає всі національні "перегородки" і специфікації. Був проти беззастережного визнання права націй на відокремлен-, ня. Наголошував на значенні науки для ' розвитку діалектики. Тяжів до надання філософії наукоподібності, налагоджував зв'язок філософів з ученими. Автор однієї з перших об'єктивно-матеріалістичних інтерпретацій нової фізики.

[br]

Осн. тв.: "Національне питання в Росії" (1917); "Що таке марксизм (Маркс і Дарвін)" (1922); "Людвіг Фоєрбах" (1804 - 1872); "Нарис матеріалістичної філософії" (1922); "Діалектичний матеріалізм і принцип відносності" (1926).