підказати

См. также в других словарях:

• відказати — див. відказувати …   Український тлумачний словник

• підказати — див. підказувати …   Український тлумачний словник

• підказати — див. підказувати …   Словник синонімів української мови

• відказати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• підказати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• відказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відказати …   Український тлумачний словник

• підказ — у, ч. Дія за знач. підказати, підказувати …   Український тлумачний словник

• підказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підказати. || підка/зано, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• подиктувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Диктувати якийсь час. 2) діал. Продиктувати. || чим, перен. Обґрунтувати, підказати що небудь …   Український тлумачний словник

• порадити — джу, диш, док. 1) перех. і неперех., кому, рідше кого і без додатка. Навчити, підказати, як треба діяти, що робити за яких небудь обставин, до кого звернутися і т. ін.; дати пораду, допомогти радою. || тільки кого. Наставити на добрий розум. ||… …   Український тлумачний словник

• пораяти — а/ю, а/єш і рідко пора/їти, а/ю, а/їш, док., кому, рідко кого і без додатка, діал. Дати пораду, порадити. || Допомогти радою, надати якусь допомогу в скрутних обставинах. || Підказати, до кого звернутися, кого, що обрати, узяти і т. ін. || у… …   Український тлумачний словник