-
1 відказаний
заве́щанный; отка́занный -
2 підказаний
подска́занный -
3 підказаний
pidkazanyjприкм. -
4 unprompted
adj1) спонтанний; мимовільний2) непідказаний; зроблений з власної ініціативи* * *[en`prnmptid]aспонтанний, мимовільний -
5 завещать
1) (имущество) відписувати, відписати, записувати, записати, леґувати, (словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати (майно кому, на що). [Все, що мав, синові одписав. Тяжко занедужав і записав жінці усе своє добро (Ор. Левиц.). Умираючи, все господарство приказала дочці і усе їй добре розказала Квітка). Кому піде наше добро? - На церкву святу леґуй, Василю (Кониськ.)];2) заповідувати и заповідати, заповісти, завітувати. [Таку-ж любов заповідує він і всім землякам своїм (Єфр.). Заповідала дітям, щоб не сварилися і жили чесно. Завітував своїм потомкам зватися Гіреями (Куліш)]. Завещанный - відписаний, відказаний, леґований; заповіданий від кого (кем).* * *несов., сов.1) ( имущество) відпи́сувати, відписа́ти, -пишу́, -пи́шеш и мног. повідпи́сувати, відка́зувати, відказа́ти, -кажу́, -ка́жеш2) ( выражать предсмертную волю) заповіда́ти, заповісти́, -ві́м, -віси́ -
6 отказывать
отказать1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;4) юрид. - см. Вводить (во владение).* * *I несов.; сов. - отказ`ать1) відмовля́ти, відмо́вити2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́витиII несов.; сов. - отказ`ать( завещать имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти -
7 подсказывать
подсказать підказувати, підказати, (редко) підповідати, підповісти кому що. [Треба жити так, як кому підказує його чуття (Крим.). Учні підказують один одному лекції]. Подсказанный - підказаний. -ся - підказуватися, бути підказаним.* * *несов.; сов. - подсказ`атьпідка́зувати, підказа́ти -
8 zasugerowany
підказаний, навіяний
См. также в других словарях:
відказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відказати … Український тлумачний словник
підказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підказати. || підка/зано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
відказаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
підказаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
під... — Прийменник, який в багатьох випадках переходить в префікс; іноді може звучати як под... і під...; в пеєднанні з словами надає їм нових значень або відтінків нових значень, напр.: підсувати, поднос, подруга, підбородок, подофіцир, под полковник,… … Словник лемківскої говірки
