просвічений

просветить

1) кого (образовывать) - освічувати, освітити кого, (поучать истинам и добру) просвіщати, просвічувати и просвічати, просвітити кого. [Працюй, освічуй, людей (Тесл.). Благайте-ж ви, щоб мудрістю своєю він просвітив вас (Грінч.). Учи нас! Просвіщай (Федьк.). Ми й непросвічених умієм просвічати (Сам.)]. -щать народ - освічувати народ;

2) церк. (духовным светом) - просвічати и просвічувати, просвітити; см. Озарять. [Світло просвічує кожного чоловіка (Св. Пис.)]. -тить глаза, очи - просвітити очі. [Глянь на мене, незрячі очі просвіти (Псал.)];

3) освічати, освітити, просвічати, просвітити; см. Освещать. [Як я (місяць) зійду рано звечора, то просвітю гори і долини (Чуб.)];

4) просветить известное время - світити, просвітити певний час. [Місяць просвітив до півночи]. Просвещённый - освічений, просвічений. [Освічена наукою козачка (Куліш). Не просвічений світлом гуманности (О. Пчілка)].

* * *

несов.; сов. - просвет`ить

1) (сообщать знания, давать образование) осві́чувати, освіти́ти

2) (делать ясным, понятным; поучать истинам) просвіща́ти и просві́чувати, просвіти́ти

прил. (образованный) освічений, освітни[і]й, просвічений. [Освічений та свідомий народ (Єфр.). Освічена людина. В старовину письменство було привілеєм вищих, освітнішиї кругів (Єфр.) Твій батько людина розсудлива, просвічена (Неч.-Лев.)]. -щённый абсолютизм - освічений (просвічений) абсолютизм.

осветить освітлювати, освічувати, освітити (о мног. поосвічувати, поосвітлювати) що чим, осявати, осяяти, осяйнути що чим, ( путь) просвічувати, просвітити; (отвлечённо: вопрос и т. д.) ви[о]світлювати, висвітлити, освітлити. Лампа -щала уютную комнату - лямпа осявала (освітлювала) затишну кімнату. -тить вопрос, события - ви[о]світлити питання, події. Прокурор отдельно -щает роль каждого из подсудимых - прокурор окремо висвітлює ролю кожного з підсудних. -щать пути в будущее - просвічувати шляхи в прийдешнє (майбутнє). Освещаемый кем, чем - освітлюваний, освічуваний, осяюваний від кого, від чого, чим [напр., від мене, від сонця (мной, солнцем), промінням сонячним]. -щённый - освітлений, осяяний, осяйний, освічений; просвічений; висвітлений.

* * *

несов.; сов. - освет`ить

1) осві́тлювати и освітля́ти и осві́чувати, освіти́ти и освітли́ти; (несов.: посветить) посвіти́ти

2) (перен.: разъяснять, истолковывать) висві́тлювати, ви́світлити, осві́тлювати, освіти́ти

Прокопович, Теофан (1681, Київ - 1736) - укр. мислитель, богослов, церковний діяч. При хрещенні був названий Єлисеєм, справжнє прізвище, ймовірно, Церейський. Згодом узяв прізвище свого дядька - Теофана Прокоповича, професора і ректора КМА. Навчався в КМА, потім упродовж трьох років студіював у колегії св. Атанасія у Римі. Навчався також в ун-тах Швейцарії і Німеччини, зокрема в Йєні, Галле, Альтдорфі. Повернувшись на батьківщину, понад десять років був проф. і ректором КМА, викладав поетику, риторику, філософію, математику, теологію. На вимогу царя Петра І П. проти власної волі змушений був переїхати до Петербурга. Він підтримує освітні реформи Петра, створює перший проект Академії наук, очолює літературно-громадський гурток, який одержав назву "вченої дружини", пише низку публіцистичних і філософсько-богословських творів. Іноземні вчені вважали його найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на багатьох напрямах розвитку її культури і науки. Мислитель вважав, що Бог як предвічна мудрість і вседосконалий розум існував до буття світу і є його першопричина і творець. Разом із тим, на думку П., повне визначення природи збігається з Богом щодо природних речей, у яких він з необхідністю існує і які він рухає. Ядром учення П. про світобудову є поняття природного (фізичного) тіла, яке він розглядає як субстанцію, що складається з матерії і форми. Матерія при цьому розглядалась як спільний і єдиний субстрат природних тіл, джерело їхньої кількісної визначеності, а форма - як основа їхньої якісної різноманітності. П. наполягав на активності матерії як компонента субстанції, котра знаходиться в постійному русі, що є універсальним і являє собою "мовби якесь загальне життя всього світу". На роздумах мислителя про матерію позначився розвиток природознавства, який схилив його до двох висновків: по-перше, на відміну кір Аристотеля, він твердив, що матерія єдина й однорідна в усіх природних тілах: це стосується неба і землі, живого і неживого, вона змінює лише форму, переходячи від одного тіла до іншого; по-друге, створена на початку світу Богом матерія не може далі ні народжуватися, ні знищуватися, ні збільшуватися, ні зменшуватися. Заперечуючи атомістичне вчення, П. вважав, що матеріальний всесвіт складається з найдрібніших корпускул, які є подільними до безмежності, але й найменша частинка тіла не втрачає своєї матеріальності і не може бути зведена до матеріальної точки. Він не погоджувався з думкою, що матерія не має власного існування, а отримує його від форми, і наполягав на нероздільності сутності й існування в природних тілах. Простір і час, як вважав мислитель, невіддільні від рухомого тіла. Високо оцінюючи розум людини, П. приділяв значну увагу вивченню логічних операцій, методів доведення й аргументації. Істина перестає бути для нього чимось заздалегідь даним у Біблії, а розуміється як процес набуття і нарощування людством нового знання. П. визначає істинне знання, прагнучи розширити межі самобутності наукової істини, як корисне і практично значуще. Суттєве місце в творах П. відведено проблемі людини та моралі. Ідеї, що він розвивав, були спрямовані проти середньовічних концепцій у цій галузі, сприяли формуванню нових етичних норм і уявлень. У своїх творах П. виходив із ідеї про те, що основою історичного поступу, сили держави, добробуту громадян є освіта, поширення наук, мистецтв і ремесел. Тому верховним носієм державної влади, на його думку, може бути лише просвічений володар, "філософ на троні". Центральне місце в філософському вченні П. належить теорії держави і права. Створений ним перший в Росії варіант теорії просвіченого абсолютизму був наслідком застосування теорій природного права і суспільної угоди до осмислення реалій історії рос. державності і її нагальних потреб у петровську добу. Він сприяв утвердженню пріоритету світського начала, науки, розуму, що спиралися на авторитет сильної і просвіченої державної влади; протидіяв намаганням боярської і церковної опозиції виступити проти петровських реформ; захищав демократичну за своєю сутністю ідею спільного блага - "всенародної користі". Створена П. теорія просвіченого абсолютизму мала чимало спільного з ученнями ранньобуржуазних теоретиків держави і права: Ліпсія, Греція, Гоббса, Пуфендорфа. При її опрацюванні мислитель використовував не лише доробок західних вчень, а й осмислення державотворчих ідей, особливо пов'язаних з теорією природного права, наявній в укр. філософській і суспільно-політичній думці вже від друг, пол. XVI ст. Але запропонована П. теорія була непридатною для умов України, де не було власної монархічної традиції, а, сприяючи централізації Росії, слугувала придушенню тут автономістичних і самостійницьких прагнень у сфері державотворення. В поглядах П. відобразився перехід від філософських ідей, що ґрунтувалися на ідеях східної патристики і західної схоластики, до формування філософських концепцій Нового часу.

[br]

Осн. тв.: "Мистецтво риторики" (рукопис, 1706); "Правда волі монаршої у призначенні спадкоємця своєї держави" (1726); "Духовний регламент" (1823).

Туптало, Данило Савович (св. Димитрій, митрополит Ростовський) (1651, Макарів, Київщина - 1709) - укр. церковний діяч та мислитель, канонізований у 1757 р. Як мислитель розвивав традиційне для укр. філософської культури вчення про двонатурність людини, намагався в межах теології розв'язати проблему структури діяльності людини в єдності її пізнавальних та вчинкових функцій. Переображення має у Т. не гностичний, а етичний характер і здійснюється як наслідування Христу в земному житті, в т.ч. через активну діяльність людини в суспільстві. Головною чеснотою християнина вважав любов, яка, на відміну від інших традиційних чеснот християнства - віри та надії, є не пізнавальною орієнтацією чи станом душі людини, а її діяльним виразом. Любов як принцип діяльності є, за Т., головним способом відношення людини до Бога та інших людей; спасіння є результатом любові, що свідомо здійснюється людиною у земному житті. Пропонував зробити християнську етику основою суспільної моральності, переосмислити значення Церкви у житті людини та суспільства, переорієнтувати діяльність священнослужителя з переважно літургічної на служіння людині, опікування її Станом та проблемами. Церкву розумів не тільки як форму містичного єднання людей, а як суспільну інституцію, однією з функцій якої є соціальне служіння та відповідальність за моральний стан суспільства. Створив оригінальну просвітницьку модель державного управління, де державою править просвічений монарх на основі християнської етики, а духовенство виконує роль просвітителів суспільства та морального судді.

[br]

Осн. тв.: "Димитрій, митрополит Ростовський/Книга житій святих". У 4 ч. (1695 - 1716); "Димитрій, митрополит Ростовський/Зібрання різних повчальних слів та інших творів". У 6 т. (1786).

1) освічений, просвічений

2) поінформований, обізнаний

* * *

1) освічений; цивілізований

2) обізнаний, (по)інформований

1) осві́чений

2) просві́чений

неосвічений, непросвічений, (перен.) незрячий, темний. [Тут бачив Україну темну й неосвічену (Крим.). Ми й просвічених умієм просвічати (Самійл.). Шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв (Шевч.). Ми темні люди, - то як у лісі (М. Вовч.)].

* * *

1. adj

1) зламаний, поламаний; розбитий

2) підірваний, ослаблений (про здоров'я)

3) зажурений, пригнічений

4) розорений; що розорився

5) ламаний (про мову)

6) нескладний (про мову); переривчастий (про голос, сон)

1) нерівний, горбистий (про місцевість)

8) порушений (про закон, обіцянку)

9) несуцільний, фрагментарний

10) нестійкий, перемінний (про погоду)

11) об'їжджений (про коня)

12) нечистий, з домішкою (про колір)

13) військ. понижений у чині

14) дифтонгізований

2. p.p. від break

* * *

1) зламаний; розбитий

2) підірваний, ослаблений ( про здоров'я); зломлений, пригнічений

3) розорений, збанкрутілий

4) ламаний ( про мову)

5) нескладний ( про мову); переривчастий, переривистий (про голос, лінію)

6) нерівний; горбистий ( про землю)

7) порушений (про слово, закон)

8) не суцільний, фрагментарний; з просвітами ( про небо)

9) виїжджений ( про коня)

10) нестійкий, змінний ( про погоду)

11) нечистий, з домішкою ( про колір)

12) вiйcьк. понижений у чині

13) мyз. арпеджований

14) фон. дифтонгований ( про голосний)

15)

1) зламаний; розбитий

2) підірваний, ослаблений ( про здоров'я); зломлений, пригнічений

3) розорений, збанкрутілий

4) ламаний ( про мову)

5) нескладний ( про мову); переривчастий, переривистий (про голос, лінію)

6) нерівний; горбистий ( про землю)

7) порушений (про слово, закон)

8) не суцільний, фрагментарний; з просвітами ( про небо)

9) виїжджений ( про коня)

10) нестійкий, змінний ( про погоду)

11) нечистий, з домішкою ( про колір)

12) вiйcьк. понижений у чині

13) мyз. арпеджований

14) фон. дифтонгований ( про голосний)

15)