прик

техн. прико́л ( свая)

техн. прико́льный

прик||ова́ть, \приковатьо́вывать

1. alforĝi;

enkatenigi (цепями);

2. перен. alforĝi, alfiksi.

* * *

1) fijar vt ( clavando); encadenar vt ( цепью)

2) перен. ( к какому-либо месту) dejar clavado; inmovilizar vt

3) (внимание, взгляд) clavar vt, fijar vt

* * *

1) fijar vt ( clavando); encadenar vt ( цепью)

2) перен. ( к какому-либо месту) dejar clavado; inmovilizar vt

3) (внимание, взгляд) clavar vt, fijar vt

* * *

1) gener. (внимание, взгляд) clavar, encadenar (цепью), fijar (clavando)

2) liter. (ê êàêîìó-ë. ìåñáó) dejar clavado, inmovilizar

прик||ова́ть, \приковыватьо́вывать

1. alforĝi;

enkatenigi (цепями);

2. перен. alforĝi, alfiksi.

* * *

несов., вин. п.

1) fijar vt ( clavando); encadenar vt ( цепью)

2) перен. ( к какому-либо месту) dejar clavado; inmovilizar vt

3) (внимание, взгляд) clavar vt, fijar vt

* * *

несов., вин. п.

1) fijar vt ( clavando); encadenar vt ( цепью)

2) перен. ( к какому-либо месту) dejar clavado; inmovilizar vt

3) (внимание, взгляд) clavar vt, fijar vt

* * *

1) gener. (внимание, взгляд) clavar, encadenar (цепью), fijar (clavando)

2) liter. (ê êàêîìó-ë. ìåñáó) dejar clavado, inmovilizar

прикончить

1) что (работу, дела) - кінчати и кінчити, скінчити (кінчити), прикінчати, прикінчити (працю, справи), робити, зробити кінець чому, (о мн.) покінчати (всі справи); см. Кончать, Оканчивать. [Цензори аж тепер здужають зробити кінець українській справі (Єфр.)];

2) кого (добить, умертвить) - кінчати, кінчити, докінчати, докінчити, (только сов.) упорати, рішити кого. [А ввечері мій Ярема покинув Оксану: ляхів кінча (Шевч.). А Виговський Пушкарівців докінчав, без ощадку рубав (Куліш). Як піймаю, дак я його там і рішу (Борз.)].

* * *

несов.; сов. - прик`ончить

1) ( что - кончать) кінча́ти, кінчи́ти (що), несов. скінчи́ти (що), покінчи́ти (що, з чим)

2) ( добивать) добива́ти, доби́ти; прикі́нчувати, прикінчи́ти; (несов.: убить) ріши́ти, поріши́ти

кінцевий, прикінцевий, закінчальний. [Підсудному належить кінцеве слово. Кінцеві форми тієї еволюції (Крим.). Прикінцеві уваги]. -ные прения, юрид. - прикінцеві змагання. -ный, грам. - наслідковий (Симов.).

* * *

1) прикінце́вий, кінце́вий

2) ( окончательный) остато́чний

кілок (-лка), кілочок (-лочка), (прикол) кілок (-лка), приколень (-льня), прикорень (-рня), прикіл (-кола), (в заборе) прикілок (-лка), прикіл (-кола); (для вязки снопа) юрок, в'юрок (-рка), цурка; (связ. ярмо с дышлом) прити(ч)ка, притикач (-ча), (в бороне) зуб (-ба), чіп (р. чопа), (в сновалке) чіп, чини (-нів). [Забив у землю два кілки і натягнув шкурку (Звин.). Осиковий прикілок, що на Ордані дірку у хресті забивають (Грінч. I). Серпом голить, юрком в'яже (Грінч. III). Приколень, що коня припинають (Чуб. I). Воли держить на прикорні (Полт. г.)]. Обозначить -ками - обпалькувати що. Усеять -ками (перед штукатурением) - заклинцювати.

* * *

1) см. Прикалывание;

2) (кол для укрепы) пакіл (-кола), прикіл (-кола), прикілок (- лка), приколень (-льня), (для привязки животных) припін (-пону), прикорень (-рня). [Кінь ходить на приколі. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі (Чуб.). На припоні коні отаву скубуть (Шевч.)].

* * *

1) зарі́з, -у

2) (свая, вбитая в землю) при́кіл, -кола, ( кол) кіл, род. п. кола́; ( колышек) кіло́к, -лка́ и уменьш. кіло́чок, -чка, при́кілок, -лка и прикі́лок; диал. при́колень, -льня, па́кіл, -кола

3) хо́хма; жарт

1) (откуда) вихід (-ходу), (устар.) вийстя звідки; вим[в]андрування. По -де - по виході, по вийстю. [По виході із Єгипетської землі (Св. П.). По вийстю з церкви (Сл. Ум.)]. - ход французов из Москвы - вихід французів з Москви. Книга Исход - книга Виходу;

2) (перен.: выход из положения) вихід, (обычно) рада, порада, рятунок, порятунок (-нку); см. Выход 1. [І вони-ж не бачили иншої ради, як закликати до війни, щоб кінчити її (Н. Рада)]. Нет -да (выхода) из этого положения - нема ради з цим становищем, нема виходу, порятунку з цього становища. Найти -ход (выход) в каком-л. деле, в чём-л. - дати собі раду, пораду з якою справою, з чим, порадити собі з чим. Он нашёл себе -ход в смерти - він знайшов собі порятунок у смерті;

3) (о времени, о деле и т. п.: конец) кінець (-нця), прикінчення, (реже) приконеччя, скінчання; срвн. Конец 7. [Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне (Лебед. п.)]. -ход лета, зимы, года, дня - кінець літа, зими, року, дня или кінець літу, зимі, рокові, дневі. -ход войны, состязаний - кінець війни и війні, змагань и змаганням. -ход дела, процесса - кінець, (разрешение) розвязання справи, процеса (или справі, процесові). Ждём -да дела - чекаємо кінця справі (и справи) или чим справа закінчиться, розвяжеться. -ход болезни - кінець, розвязання хвороби. Благополучный, благоприятный -ход болезни - щасливе розвязання, щасливий кінець хвороби. -ход этой болезни сомнительный - який кінець (в) цієї хвороби - річ непевна. На -де, в -де чего - на кінці, наприкінці, на приконеччі, на прикінченні, на скінчанні чого. [Літо вже наприкінці було (Тесл.). Наприкінці першого десятиліття XX віку (Єфр.). На скінчанню IV-го століття (Куліш)]. В -де года - в кінці року, наприкінці року. В -де десятого - наприкінці десятої (години). На -де (быть), в -де что - кінчається що, доходить краю що, сходить що, наприкінці, на вичерпанні що. [Літо вже сходить (Гайсинщ.)]. Январь в (на) -де - січень кінчається (сходить), січень наприкінці. Деньги на -де - гроші ви[с]ходять, доходять краю, гроші на вичерпанні. День на -де - день кінчається, день наприкінці, день добирається (до) краю. Второй час в -де - друга година кінчається, друга година наприкінці;

4) -ход души - схід, скін (р. скону), конання душі. [Ударили тричі в старий дзвін на схід душі (ЗОЮР). А на схід душі хоч табаки понюхаю (Рудан.). На скін душі (Сл. Ум.)]. Благовест на -ход души - подзвін (-вону), подзвіння, подзвінне (-ного).

* * *

1) ( действие) ви́хід, -ходу

2) (способ разрешить какое-л. затруднение) ви́хід, ра́да, пора́да, ряту́нок, -нку, поряту́нок

3) (окончание, завершение) кіне́ць, -нця́

4) ( результат) результа́т, -у, на́слідки, -ків, на́слідок, -дку

кінцевий, прикінцевий, приконечний, наконечний.

* * *

(у яйца, веретена) гузка; (у мешка, бредня) гузир (р. -ря); (у птицы) куприк.

* * *

1) ( у птицы) ку́прик, гу́зка; перен. гу́зка

2) тип. гу́зка

-ся, добыть, -ся добувати, -ся, добути, -ся, здобувати, -ся, здобути, -ся, видобувати, -ся, видобути, -ся, а специальнее - діставати, сов. дістати, (приобресть) придбати, розідбати, (наконец достичь) доскочити чого, засягати чого, сов. засягти, запобігати, запобігти чого, дороблятися, сов. доробитися чого, сов. розстаратися про що. [Або добути, або вдома не бути (прик.). Чи се-ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю кров'ю й потом? (Л. Укр.). Здобувся чоловік лиха. А хто-ж тобі гетьманськую булаву дістане? (Рудан.). Кривавим потом дороблятися хліба насущного. Ні за які гроші не доскочиш (Куліш). Роботою засягне собі щастя (Мирн.). Запобігай світа, поки служать літа (Ном.). Треба розстаратися про гроші]. Добыть (заработать) с трудом, с горем пополам - розгорити, загорювати що, розгорюватися на що. [Тяжко загорьований хліб їмо. Як-небудь розгорюємось на скотинку (Мирн.)]. Трудно (бывает) добывать что - трудно (сутужно) на що. [На сіль було трудно (Куліш)]. Добываемый - добуваний. [Власник землі брав собі по копійці з пуда добуваного вугілля]. Добытый - здобутий. Добывающий - добувальний, видобутний; сировинний. [Добувальна та обробна промисловість. Сировинна промисловість]. Добытое тяжёлым трудом - кривавиця. [За чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Ном.)]. Добыть работой - приробити. [Збутися не довго, а спробуй приробити]. Добыть пением - виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну (М. Вовч.)]. Добыть нищенством - вижебрати; обманом - видурити; борьбой - вибороти и т. д.

* * *

несов.; сов. - доб`ыть

1) (что) добува́ти, добу́ти и мног. подобува́ти, здобува́ти, здобу́ти (що); ( с трудом приобретать) добува́тися, добу́тися, здобува́тися, здобу́тися, роздобува́тися, роздобу́тися (чого)

2) горн. добува́ти, добути, видобува́ти, ви́добути

пошабашити, прикінчити роботу.

* * *