-
1 призви
мн. ч., -зов; см. призва -
2 призвичаюватися
= призви́читися, призвича`їтисяпривыка́ть, привы́кнуть, обвыка́ть, обвы́кнуть, обвыка́ться, обвы́кнуться, приобыка́ть, приобы́кнуть, приобвыка́ть, приобвы́кнуть; ( свыкаться с незнакомой средой) осва́иваться, осво́иться, прижива́ться, прижи́ться, перен. огляде́ться (только соверш.); ( переставать замечать неприятные стороны чего-нибудь) сте́рпливаться, стерпе́ться, (только соверш.) обтерпе́ться; (приобретать навык, умение) приуча́ться, приучи́ться, навыка́ть, навы́кнуть; (только соверш.: приобрести ловкость, сноровку) наловчи́ться, намета́ться -
3 призвичаювати
= призвича́їти, призви`читиприуча́ть, приучи́ть; ( путём долгих упражнений делать опытным) намётывать, намета́ть
См. также в других словарях:
призви — зов, мн., діал. Призов … Український тлумачний словник
призви — множинний іменник призов діал … Орфографічний словник української мови
призвичити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
призвичитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
призвичаювати — юю, юєш, недок., призвича/їти, а/ю, а/їш і рідко призви/чити, чу, чиш, док., перех. 1) Намагатися робити що небудь звичним для когось. || до кого. Знайомити ближче з ким небудь, привчати до спілкування з кимсь. || Виробляти готовність до… … Український тлумачний словник
призвичаюватися — ююся, юєшся, недок., призвича/їтися, а/юся, а/їшся і рідко призви/читися, чуся, чишся, док. 1) Починати сприймати що небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного. || до кого. Знайомитися з ким небудь ближче, звикати до когось. || Ставати … Український тлумачний словник
