-
1 практика
ПРАКТИКА ( від грецьк. πρακτικά - справа, діяльність, учинок) - поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли П. поєднує учинково-моральнісні, пізнавальні та етичні характеристики), або до локалізації чуттєво-матеріального (що спричиняє занижену оцінку П.). Спробу поєднати окреслені характеристики П. здійснив марксизм, де чуттєво-предметна, цілепокладальна діяльність суспільної людини з освоєння й перетворення природних та соціальних сил постає як предметна основа формування людини, онтологічний стимул розвитку її творчо-духовних здатностей, у т.ч. й пізнання. Самовідособлення людини серед сущого у процесі антропосоціогенезу обертається згодом тяжінням до експансії у довколишню дійсність, котра сприймається переважно як об'єкт людських зазіхань Д. аному типові світовідношення притаманний антропоцентризм, який супроводжується гіперактивізмом і титанізмом, прагненням до щобільшого панування над Землею (зокрема, завдячуючи прогресуючій технізації). Через надмірне протиставлення суб'єкта об'єктові П. є найбільш концентрованим втіленням здатності суспільної людини до виокремлення з природи, граничним виявом якого стали "сутнісна безпритульність новоєвропейської людини" (Гайдеггер) та глобально-екологічні проблеми сучасності С. пробами осягнути цю суперечливість П. просякнуто багато різновидів посткласичної західної філософії (уявлення про практичну зумовленість інтелекту Вергсона та прагматистів; про "інерціальні" властивості П. - Сартра та представників Франкфуртської школи; про кризу новоєвропейського гуманізму - Ніцше, Гайдеггера, Фуко та ін.; про самовичерпаність антропоцентризму - Гьосле, Ионаса тощо). Ще німецькою класичною філософією зафіксовано таку фундаментальну рису П., як здатність поєднувати всезагальність та безпосередність світовідношення. Вона визначає форму, притаманну практичній життєдіяльності людини. Але людинокреативний потенціал її залежить од змістовного наповнення - від взаємодії різних складових предметного змісту П. Цей зміст не є тотожним ні матеріально-речовинним компонентам трудової діяльності, ні уречевленим виявам суспільних відносин Н. езвідний він також і до матеріально-перетворювальних властивостей світовідношення. У найзагальнішому виявленні він концентрує смислову націленість останнього. Під "знаряддєвістю", у руслі котрої світ постає перед суб'єктом життєдіяльності лише як засіб, розуміється одвічна комунікативність предметного змісту Π. - здатність універсалізувати будь-який знаряддєвий вплив на довколишню дійсність, доводячи його до рівня всезагального способу предметно-матеріального освоєння людиною світу. Отже, комунікативність є тим шаром предметного змісту П., котрий уможливлює тип раціональності людського ставлення до світу, коли останній стає не тільки об'єктом маніпуляцій з боку діючого суб'єкта, а й самоцінністю, що має бути не лише перетворена відповідно до устремлінь суб'єкта світовідношення, а й освоєна людиною. Таким ідеалом новоєвропейського гуманізму наснажені найбільш масштабні філософські уявлення про П., предметний зміст якої сягає сфери свідомості, самосвідомості, а отже, духовного забезпечення практичної життєдіяльності людини. Розузгодженість між перетворенням та освоєнням світу - чи не найфундаментальніша колізія П. Концентрований вияв її - гіперактивістська зорієнтованість світовідношення, деградація останнього до "знаряддювання", коли нехтують самоцінністю різновидів буття, що потрапили в орбіту людських зазіхань. Із поступом техногенізації світовідношення "знаряддювання" підминає під себе і матеріально-предметну діяльність, і міжлюдські взаємини, і пізнавальну активність, спрямовуючи її на убезпечення всевладдя людини. Остання, зрештою, і сама стає знаряддям власного панування, "засобом для втілення власних проектів" (Гайдеггер) В. ідчуттям того, що не інструментальність (маніпулятивність), а комунікативність є осердям предметного змісту справді людського ставлення до світу, наснажений інтенсивний розвиток західноєвропейської філософської думки 60 - 70-х рр. Погляд на комунікативність як на останнє підґрунтя і свідомості, і пізнання, і суспільного буття, і екзистенції пов'язаний із протиставленням двох визначальних типів раціональності: "інструментальної" та "комунікативної" - діалогічної, націленої на тотальне взаєморозуміння, убезпечуване досвідом особистої причетності суб'єкта світовідношення до унікальних форм життя (Вебер, Апель, Габермас, Бубер, Больнов).В. Табачковський -
2 практика
жpractice; (навички, прийоми) practical experience; ( звичай) praxis; (студентів і т. п.) probationзайматися медичною практикою — to practise medicine, to doctor
-
3 практика
practice, referral practice, surveillance practices -
4 практика
-ипра́ктика -
5 практика
praktykaж. -
6 практика
პრაქტიკა -
7 практика
практыка -
8 практика
ameliyat -
9 практика виконавчої влади
Українсько-англійський юридичний словник > практика виконавчої влади
-
10 практика виконання покарань
Українсько-англійський юридичний словник > практика виконання покарань
-
11 практика виправних установ
Українсько-англійський юридичний словник > практика виправних установ
-
12 практика демократії
( на відміну від ідеалу демократії) practice of democracyУкраїнсько-англійський юридичний словник > практика демократії
-
13 практика застосування законів
Українсько-англійський юридичний словник > практика застосування законів
-
14 практика застосування статутів
Українсько-англійський юридичний словник > практика застосування статутів
-
15 практика кримінального судочинства
Українсько-англійський юридичний словник > практика кримінального судочинства
-
16 практика недобросовісної конкуренції
Українсько-англійський юридичний словник > практика недобросовісної конкуренції
-
17 практика несумлінної торгівлі
Українсько-англійський юридичний словник > практика несумлінної торгівлі
-
18 практика пенітенціарних установ
Українсько-англійський юридичний словник > практика пенітенціарних установ
-
19 практика покарання
practice of punishment, practices of punishmentУкраїнсько-англійський юридичний словник > практика покарання
-
20 практика призначення покарань
penal jurisdiction, penal practice, sentencing policyУкраїнсько-англійський юридичний словник > практика призначення покарань
См. также в других словарях:
ПРАКТИКА — (греч. praktike, от praktikos деятельный, активный) материальная, чувственно предметная деятельность человека. П. включает: целесообразную деятельность; предмет, на который направлена последняя; средства, с помощью которых достигается цель;… … Философская энциклопедия
Практика — Практика: Практика (философия) целесообразная и целенаправленная деятельность. Практика (компания) компания по выпуску цифровых и плёночных фотоаппаратов. Практика (медицина) применение в жизни накопленных медицинской наукой… … Википедия
ПРАКТИКА — практики, мн. нет, жен. [от греч. praktikos действенный]. 1. Деятельность человеческого общества по устроению своей жизни, усилия, прилагаемые им к разрешению выдвигаемых жизнью задач. «…Теория становится беспредметной, если она не связывается с… … Толковый словарь Ушакова
ПРАКТИКА — (греч., от prasso делаю). 1) приложение к делу правил и принципов какой либо науки. 2) навык к какому либо делу. 3) У докторов количество больных. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ПРАКТИКА 1)… … Словарь иностранных слов русского языка
Практика — Практика. На практикѣ на дѣлѣ. Практиковаться дѣлаться. Практика (большая) дѣятельность, опытность. Практическій (практичный) иноск. о человѣкѣ не увлекающемся, дѣйствующемъ осторожно, имѣя прежде всего въ виду пользу. Ср. Практика лечебная,… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
ПРАКТИКА — жен. опыть, самое дело, опыт на деле, дело на опыте, в приложении; исполненье или попытка к тому, испытанье. В теории хорошо, что скажет практика! Зодчему нужно заняться практикой постройки. Теория нередко изменяет практике, и наоборот. Морская… … Толковый словарь Даля
практика — См. круг … Словарь синонимов
ПРАКТИКА — свод норм поведения; нормы проведения тех или иных опера ций. Например, биржевая практика и т.д. Словарь финансовых терминов … Финансовый словарь
ПРАКТИКА — (от греческого praktikos деятельный, активный), материальная, целеполагающая деятельность людей. Структура практики включает потребность, цель, мотив, целесообразную деятельность, предмет, средства, результат. Основа и движущая сила познания,… … Современная энциклопедия
практика — ПРАКТИКА (от греч. щЩк деятельность, активность) сознательная, целеполагающая, целесообразная человеческая деятельность, как индивидуальная, так и общественная (трудовая, спортивная и т.д.), отличающаяся от мышления, теоретической… … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
практика — Фактический способ выполнения работы или способ, которым работа должна быть выполнена. Практики могут включать в себя деятельность, процессы, функции, стандарты и рекомендации. См. тж. лучшая практика. [Словарь терминов ITIL версия 1.0, 29 июля… … Справочник технического переводчика