похожий

на кого на что схожий, похожий на кого, на що, підхожий, поді[о]бний до кого, до чого. [Він був схожий з виду на матір (Н.-Лев.). Сама на себе не схожа стала, така журба її бере (Рудч.). Вийшла дівчинка, підхожа до молодого гусеняти (Г. Барв.). Оттакі й підхожі думки плутались у кожного в голові (Грінч.). Все здавалось чужим, чудним, не подібним до того, що було вчора (Коцюб.)]. Портрет не -хож на оригинал - портрет не схожий на оригінал. Они -жи друг на друга - вони схожі один на одного (поміж собою), вони підхожі, подібні один до одного. -жий как вылитый, как две капли воды - схожий, як викапаний, достоту схожий, достотній, чистий, чистісінький. [Син - викапаний (чистий, достотній) батько. Достоту на брата схожий]. Бывать, быть -жим на кого, на что - підходити до кого, до чого, скидатися, подобати, походити на кого, на що; см. II. Походить. [Чоловік до чоловіка бува підходить. День на день і ніч на ніч не скидається (Васильч.). Походить на те, ніби-то акція - гроші? (Кониськ.)]. Родиться, оказаться -жим на кого - уродитися, удатися, вийти в кого, викинутися в кого и на кого, скинутися, здатися на кого. [Чорт її знає, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). Удався я, мабіть, у того пращура свого, у Савлука козака (М. Вовч.). Ні один син не викинувсь на батька (Херс.). Така і повненька, і біла і рум'яна, чорноока, чорнобрива, як мати, і на норов трохи скинулась на неї (Мирн.). Ні, гарний був Мазепа мій, а ти так здавсь на чорта злого (Греб.)]. Стать на человека (на людей) -жим - вилюдніти. [Між товариством став він скоро відживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (Васильч.)]. Похоже на это, на то - підхоже до цього, до того; скидається на це, на те. [Це тільки трошки на правду скидається, а більш до брехні підхоже]. Это ни на что не -же - це вже не знати що.

* * *

похожий цветом на дым) димчастий, димний. [Білодимчасті хмари (М. Вовч.). Мак червоний, перістий і димний]. Дымчатый кварц - димовик.

* * *

похожий на нарыв) гнойовикуватий, гноякуватий, болячкуватий.

бант, (похожий на цветок) квітка, (похож. на мотылька) метелик.

* * *

неклад. самец коровы) бугай, стадник. Бычёк - бичок. Бычище - бугаяка, бугаїсько; (глаг.) бугаювати, (прил.) бугайкуватий (похожий на быка). [Бугайкуватий віл]. Годовалый бычёк - назимок, бузимок, річняк, літошник, наросток. Молодой кладеный бык - бик; (не молодой) - віл. [Міняй бики на воли, аби дома не були];

2) (водяной бык, зоол., птица) бугай;

3) бик, стовп, підпора. [Уже поставлено бики для мосту].

* * *

вылить, -ся см. Выливать, -ся.

* * *

1) прич. ви́литий; ви́сипаний; ви́литий

2) (в знач. прил.: очень похожий) ви́капаний, достеме́нний

(из жемчуга) перловий, (сходный с жемчугом) перли[а]стий. [Перлове намисто. Перлисте вино]. -ный цвет - перли[а]стий колір. -ная болезнь - перлиця, перлиста хороба. -ные ловли - перлові ловища.

* * *

ви(й)нятковий, виїмковий, виключний, виметний, (диал.) опрічний, (особенный) особливий. [Це траплялося рідко, при виняткових випадках (Н.-Лев.). В рідких, виїмкових хвилях (Франко). Йому либонь трапились на сей раз якісь виключні вражіння (О. Пчілка). Що отсе за виметний такий і безщасний факт! (Кон.). Се я сказав тобі по приязні, як річ опрічну (Л. Укр.)]. -ный закон - винятковий закон. -ные мероприятия - надзвичайні заходи. -ные обстоятельства - виключні (незвичайні) обставини. -ное положение - надзвичайне становище; виїмковий, виключний стан. -ное право - виключне право. -ный талант - винятковий, небуденний талант. -ный случай - надзвичайна пригода, -ний випадок. -ный дурак - дурний як треба, туман вісімнадцятий.

* * *

1) (не похожий на других, особенный, необыкновенный) винятко́вий; ( чрезвычайный) надзвича́йний

2) (присущий только данному лицу, предмету; единственный) ви́ключний

1) діжа, діжка. [Скисла й осіла, як тісто в діжі (Коцюб.)]. На -ню похожий - діжистий. Растворить -ню - учинити діжу;

2) (о человеке) кваша. [Ото ще кваша: увесь день тільки й знає кваситися (Харківщ.)].

* * *

1) діжа́

2) ( забродившее тесто) опа́ра

3) (перен.: о человеке) прен. ква́ша

1) коза, козлиця, козиця. [На похиле дерево і кози скачуть (Номис). І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч.)]. Дикая -за - дика коза, (степная) сайгак, сугак (-ка). Выдрать (вздуть), как Сидорову -зу - відлупити, як Сидорову козу. Похожий на -зу - козуватий;

2) (попрыгунья: о женщине) коза, скакуха, стрибуха;

3) (носилки у каменщиков) козла (-зел);

4) (для подъёма повозки при смазке колёс) коза; срвн. Козлы 3;

5) коза, козиця, ґайда (Херс.); срвн. Волынка;

6) (игра) коза, горюдуб (-ба);

7) (таган для огня) коза, жаро[і ]вня;

8) (клок недожатого хлеба) гребінці (-ців), недожинок (-ка), (обрядовый) цапова борода.

* * *

1) (с комьями) груд(к)уватий, груднястий. [Грудкувата рілля (Канів. п.). Скачи, легенька бороно, по груднястій ріллі (Мирний)];

2) (плотно сжатый, о лапе) цупкий, кімлястий;

3) (о глине с желваками) грудкуватий, глузюватий, (похожий на комок) валькуватий.

* * *

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

I. 1) (похожий на медь) мідюватий;

2) (с примесью меди) мідистий.

II. медистий; медний. [Гречка медиста (Сл. Ум.). Медний рік (Свидн.). Їстимем мед, як буде медне літо (Борзенщ.)].

* * *

I. 1) (похожий на медь) мідюватий;

2) (с примесью меди) мідистий.

II. медистий; медний. [Гречка медиста (Сл. Ум.). Медний рік (Свидн.). Їстимем мед, як буде медне літо (Борзенщ.)].

* * *

1) пір'юватий, пір'ястий, волохатий. [Кури пір'юваті, то й видають наче великі];

2) пернатий, перовидий. [Процвітає в лісі папороть перната (Грінч.)]. -тые облака - баранці, молоди и молоді (-дів).

* * *

1) ( покрытый перьями) зоол. пір'я́стий

2) ( похожий на перья) пери́стий, пірча́стий, пір'я́стий, пір'ї́стий

кому чему подібний до кого, до чого, подібний, такий, як хто, як що, підхожий до кого до чого, схожий на кого, на що. Срв. С[По]хожий. [Оттака й підхожі думки плуталися в голові (Грінч.). Люди подібні до богів (Л. Укр.)]. -бный ему - подібний до його, такий як і він. [Убив такого як і він (як і сам) (-бного себе)]. Ничего -бного - ані подобини (Куліш), нічого схожого (підхожого). Ничего -бного не говорил - не казав нічого такого (Грінч.), подібного, підхожого. Кража и тому -бные преступления - крадіжка й такі инші злочинства (Куліш). И тому -бное - то-що. Или что-либо -бное - або-що, або-що таке. [Був- би я десь за писаря, або-що (Крим.)]. Нечто -бное тому - щось підхоже, подібне до того. В -бном случае - в такому разі, в такій пригоді. Нет -бного ему - нема до його подібного. -бный, мат. - подібний. -бные треугольники - подібні трикутники.

* * *

1) (кому-чему) поді́бний (до кого-чого, на кого-що); (похожий, схожий) схо́жий (на кого-що, з ким-чим, до кого-чого); ( такой) таки́й, отаки́й; ( этот) цей

2) мат. поді́бний

1) прич. яки́й (що) сто́гне

2) (в знач. прил.: похожий на стон) схо́жий (похо́жий) на сто́гін; ( как стон) як сто́гін

1) ( с кем-чем похожий) схо́жий (на кого-що, з ким-чим, до кого-чого); (подобный) поді́бний (до кого-чого, на кого-що, кому-чому)

2) ( подходящий) підхо́жий; ( приемлемый) слу́шний; ( по цене) поці́нний; ( доступный) присту́пний

1) ( травяной) трав'яни́й

2) ( поросший травой) трав'яни́стий, ( густой) трави́стий, травни́стий

3) ( похожий на траву) трав'яни́стий