-
1 поточити
1) ( погострити) to sharpen, to whet, to grind2) ( про гризунів) to gnaw, to eat3) ( на токарному верстаті) to turn in a lathe -
2 поточити
I1) (точа, сделать острым) наточи́ть, наостри́ть; поната́чивать2) ( в течение некоторого времени) поточи́ть, поостри́тьIIпоточи́ти ля́си — поточи́ть ля́сы, поболта́ть языко́м, помоло́ть языко́м, потрепа́ть языко́м, почеса́ть языко́м, почеса́ть зу́бы
(уничтожить, грызя или точа) изгры́зть, изъе́сть, источи́ть; погры́зть, пое́стьIIIпоточи́ти кро́ві перен. — пососа́ть кро́ви, попи́ть кро́ви
-
3 поточити
potoczyłyдієсл.
См. также в других словарях:
поточити — I точу/, то/чиш, док., перех. 1) Наточивши, зробити все чи багато чого небудь гострим. 2) Зіпсувати, знищити все чи багато чого небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). 3) Точити (див. точити I) якийсь час. II точу/,… … Український тлумачний словник
поточити — 1 дієслово доконаного виду наточити, зробити гострим поточити 2 дієслово доконаного виду цідити, виціджувати якийсь час … Орфографічний словник української мови
Грабеж и поток — (или разграбление и поток) термин уголовного права Русской Правды, означающий осуждение на изгнание с женою и с детьми и конфискацию всего имущества. Русская Правда знает это наказание в случаях поджога двора или гумна (ст. 79 по Троицкому… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
пагоуба — ПАГОУБ|А (287), Ы с. 1. Разрушение, уничтожение; гибель: како ли ѹвижю пагѹбѹ гра(д) моѥго. нъ аще погѹбиши ˫а с ними и азъ погыбнѹ. ПрЛ 1282, 60а; ˫азыцьнии б҃зi. камениѥ безд҃шьноѥ и дрѣво ѥсть. и водѧть чл҃вкы въ пагѹбѹ. Там же, 134в; и ˫ако ѿ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
переди — (20) нар. и предл. I. Нар. 1.Спереди, с передней стороны: многу ремению на немь съдрану. и заднимь переди. и переднимь зади. Пр 1383, 18а. 2. Сначала, прежде, раньше: Аже бѹдеть вира. въ •п҃• гр҃внъ. то вирникѹ. •г͠і• гр҃внъ и •і҃• кѹнъ. и •в͠і•… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поточений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поточити I. || пото/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
брус — са, ч. Вр. Круглий камінь на осі поставлений на надовбню з водою; служить для загострювання предметів (ножів, сокир і т. п.). Жебы сокыра была остра, треба єй поточити на брусі … Словник лемківскої говірки
