поноситися

1) поноси́ться

2) поизноси́ться; износи́ться; потрепа́ться

выноситься виносюватися, виноситися, поноситися. [Давній це кожух, зовсім уже виносився (поносився), не гріє].

* * *

несов.; сов. - в`ыноситься

доноситься (об одежде, обуви) доношуватися, доноситися (о мног. - подоношуватися, поноситися). Доношенный - доношений, зношений.

* * *

несов.; сов. - донос`иться

1) (об одежде) зноситися, виноситися, потенетитися, (о мн.) поноситися, позношуватися. [Уже-ж мої жупани поносилися (Пісня). Виносилася вже свита - не гріє (М. Грінч.) Усі сорочки потенетилися (Харківщ.)];

2) (переносно) постарітися, вистаріти. [Постарівся мій розум, не хоче думати так, як перше думав (М. Грінч.)].

* * *

см. обветшать

износить что (одежду и т. п.) зношувати, зносити, поносити, сходжувати, сходити, (о мн.) позношувати, поносити, посходжувати, походити що (одежу), (об обуви ещё) стоптувати, стоптати, потоптати, постоптувати що (взуття), (много изнашивать) виношувати, виносити, (обувь) витоптувати, витоптати, повитоптувати що. [І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила (Метл.). Без розкоші, без любови зношу свої чорні брови (Шевч.). Не берім цієї матерії, що це я сходив, бо бачиш: один місяць походив та й порвав (Звин.). Що матка дала, поносила усе чисто (Рудч.)]. -сить сапоги - сходити, стоптати чоботи. -ться - зношуватися, зноситися (о мн. поноситися) виношуватися, виноситися сходжуватися, сходитися, (об обуви) стоптуватися, стоптатися, (о мн.) потоптатися; бути зношеним, поношеним, сходженим, стоптаним, потоптаним; (об организме) виснажуватися, виснажитися, знесилюватися, знесилитися; (о машинах и т. п.) спрацьовуватися, спрацюватися, вироблятися, виробитися. [Зносилася свита (Сл. Гр.). Це сукно швидко зношується (Київщ.)]. Совсем -сился - геть обносився, обідрався; см. Обнашиваться 2. -ситься (похилеть) - виснажитися, змарніти. Изношенный - зношений, поношений, сходжений, стоптаний, (об организме) виснажений, знесилений, (о машине, механизме и т. п.) спрацьований. -ное платье - зношене (сходжене) вбрання. -ное лицо - виснажене, змарніле лице (обличчя).

* * *

несов.; сов. - износ`ить

вдоволь)

I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);

2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.

II. Наноситься, нанестись и нанесться -

1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.

I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];

2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.

II. Наносить 2;

3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;

4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.

II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;

5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;

6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.

* * *

1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся

2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

1) (о платье) поноситися, позношуватися;

2) (износить платье) - см. I. Обнашиваться 2.

* * *

(лён, коноплю) потіпати, (долго, много) попотіпати (льон, коноплі); (по лицу, плечу) поплескати кого по лиці (по виду), по плечі; (крыльями) потріпати, (за бороду, за косы) потіпати, посмикати, виволочити, за бороду, за коси; (за ухо, волосы) поскубти кого, скубки (матланки) дати кому; (поколотить) потріпати, потіпати, помотлошити кого, наминачки дати кому; (одежду) пошарпати, потріпати, поносити, (о мн.) позношувати. -ться (об одежде) - пошарпатися, поноситися, (о человеке) підтоптатися. Потрёпанный - потіпаний, поношений, пошарпаний. В -ной одежде - обшарпаний. -ный жизнью - підтоптаний. [Підтоптана людина].

* * *

1) порва́ти, поша́рпати, потріпа́ти; помотлоши́ти; ( потормошить) пото́рсати, потермо́сити; ( помять) пом'я́ти

2) ( истрепать) поша́рпати, потріпати, порва́ти; ( износить) зноси́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти

3) ( ласково похлопать) поплеска́ти

4) ( о лихорадке) поті́пати

5) (лён, коноплю) потіпа́ти; ( шерсть) почухра́ти