поліглот

Кримський, Агатангел Юхимович (1871, Володимир-Волинський - 1942) - вчений сходознавець (арабіст, іраніст, тюрколог), відомий фахівець-україніст, поет, прозаїк, поліглот, перекладач. Походив із родини вчителя міського училища Юхима Кримського. Предок роду Кримських був муллою в Криму і в 1696 р. внаслідок політичних колізій під тиском переслідувань бахчисарайського хана виїхав у Литовське князівство. К. навчався у колегії Павла Галагана (Київ), Лазаревському ін-ті східних мов (Москва), на історико-філологічному ф-ті Московського ун-ту. Був учнем відомих славістів і сходознавців - Житецького, Корша, Мілера, Гер'є, Фортунатоватаін І. ще в студентські роки плідно співпрацював з Франком, Пав ликом, Грінченком та ін. У 1896 - 1898 рр. перебував у відрядженні в Сирії та Лівані з метою вдосконалення арабськ. мови. У 1898 - 1918 рр. К. - проф. Лазаревського ін-ту східних мов, де викладав арабськ., перськ., турецьк. мови та літератури, історію мусульманського Сходу. Од 1918 р. - один із засновників і незмінний науковий секретар Української Академії наук; у новоствореній академії заснував секцію суспільних наук, кабінет арабо-іранської філології, гебраїстичну історико-археологічну комісію, комісію словника живої розмовної укр. мови та ін. У 30-ті рр. К. зазнав утисків і репресій, влітку 1941 р. був насильно евакуйований і помер у шпиталі поблизу Кокчетава (Казахстан). К. - засновник школи укр. перекладу зі східних мов, а також орієнтального напряму в укр. літературі. Він є автором першого перекладу "Шах-наме" Фірдоусі на слов'янські мови (україномовна антологія з "Шах-наме" вийшла друком у Львові 1896 р. за сприяння Франка). Наукова спадщина вченого налічує близько 900 праць - монографій, статей, рецензій, досліджень.

[br]

Осн. тв.: "Нарис розвитку суфізму до кінця III ст. гіджри" (1895); "Історія персів, їх літератури та дервішської теософії" (1901 - 1914); "Мусульманство та його будучність" (1904); "Історія мусульманства: Нариси релігійного життя. Вахабіти. Бабізм. Бехаїтство" (1912); "Історія Туреччини" (1915); "Історія Персії та її письменства" (1923); "Хафіз та його пісні в його рідній Персії XIV ст. та в новій Європі" (1924); "Перський театр, звідки він узявся і як розвивався" (1925); "Джамі" (рукопис); "Хазари" (рукопис); "Нізамі та його сучасники" (1989); "Історія нової арабської літератури" та ін.