-
1 поклёп
наклеп, поклеп (-лепу), наговір (-вору), пеня, опорок (-року), обмова, набріхування, набалачка, погудка на кого. Взводить -п на кого - зводити, звести пеню (наклеп) на кого; наклепувати на кого.* * *на́клеп, -у, по́клеп, -увозводи́ть, возвести́ \поклёп на кого́ — зво́дити, зве́сти на́клеп (пеню́) на ко́го
-
2 Поклёв
клювання, дзю[ьо]бання, клюкання. -
3 поклёванный
покльо́ваний; подзьо́баний, подзю́баний -
4 поклёвка
рыб.клюва́ння -
5 поклёвывать
покльовувати, подзю[ьо]бувати.* * *клюва́ти [зле́гка, потро́ху, коли́-не-коли́], покльо́вувати; ( о птицах) дзьо́бати [зле́гка, потро́ху, коли́-не-коли́], подзьо́бувати -
6 поклёпанный
покле́паний -
7 поклёпный
наклепний, брехливий.* * *накле́пний -
8 поклёпщик
наклепник, обмовник, набріхувач, підбріхувач.* * *накле́пник, покле́пник -
9 поклёпщица
наклепниця, обмовниця, набріхувачка.* * *накле́пниця -
10 Поклёвывание
покльовування, подзю[ьо]бування. -
11 Поклёвыш
клювак (-ка). [Огірки-клюваки]. -
12 поклонный
поклі[о]нний.* * *поклі́нний -
13 поклон
1) (действие) кланяння. [Іди, я і без кланяння пущу їсти (Хорол.)];2) поклін (- лону), ум. поклонець (-нця), уклін (-лону). Земной -н - доземний поклін, поклін до землі. Бить (класть) -ны - бити (ударяти) поклони, забити (ударити) поклони, класти (покладати) поклони, (иронич.) гріти поклони. -лон отвесить - віддати поклін. Передавать, посылать - н кому - кланятися, поклонятися, поклонитися, поклоняти, поклонити, переклонятися, переклонитися. Передавать (сообщать) кому -н от кого - віддавати кому поклін од кого. Пойти с -ном (приношением) - піти на ралець.* * *поклі́н, -ло́ну, уклі́н, -ло́ну -
14 наклёп
1) см. Наклёпка 1 и 2;2) наклеп, поклеп (-пу), наговір (-вору), обмова; срв. Поклёп.* * *I см. поклёп II спец.накле́п, -у; наклепка -
15 нижайший
1) найнижчий, (сильнее) як-найнижчий. -ший поклон - найнижчий (низенький) поклін (-лону);2) (наипокорнейший) найпокірніший, найуклініший. -шее почтение! моё -шее! - моє поважання! найуклінніше поважання! -ший слуга - найпокірніший слуга.* * *превосх. ст.найни́жчий; низе́нький, низе́сенький\нижайший ий покло́н — найни́жчий (низе́нький, низе́сенький) поклі́н (уклі́н)
-
16 низкий
и низок1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).* * *1) низьки́й\низкий ий лоб — низьки́й лоб, низьке́ чоло́
\низкий ий покло́н — низьки́й разг. (низенький, низесенький) поклі́н (уклі́н)
-
17 отвешивать
отвесить и отвешать відважувати, відважити що. -сить два фунта сахару - відважити два фунти цукру. -ть кому поклон - віддавати (віддати) поклін, чолом віддавати (віддати) кому, низенько вклонитися кому. -сить кому удар - завдати кому удару. -сить кому пощёчину - ляпаса дати кому, ляснути (затопити) кого по пиці, (вульг.) дати кому в морду, по морді. Отвешенный - відважений; (поклон) відданий.* * *несов.; сов. - отв`есить1) ( взвешивать) відва́жувати, відва́жити2) ( отвесом) спец. відві́шувати, відві́сити\отвешивать покло́н — ни́зько вклони́тися (поклони́тися), відда́ти поклі́н (уклі́н), скла́сти (да́ти) уклі́н, чоло́м відда́ти (да́ти)
-
18 передавать
передать1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.* * *I несов.; сов. - перед`атьпередава́ти, переда́ти и попередава́ти; (отдавать; изображать, выражать какими-л. средствами) віддава́ти, відда́ти; (сообщать услышанное, узнанное, пересказывать) перека́зувати, переказа́ти и поперека́зувати, переповіда́ти, переповісти́ и перепові́стиII(надавать много чего-л.) передава́ти -
19 помигивать
помигать (глазами) моргати, поморгувати, поморгати, кліпати, покліпати (очима) (об огне, свете) блимати, поблимати. Срв. Мигать.* * *побли́мувати; диал. побли́кувати; ( глазами) поклі́пувати, помо́ргувати -
20 поясной
поясний, до пояса, до паса. -ной поклон - у[по]клін до пояса. -ной портрет - портрет до пояса. -ное изваяние - погруддя.* * *поясни́й\поясной покло́н — низьки́й уклі́н (поклі́н), уклі́н (поклі́н) до по́яса
\поясной портре́т — портре́т до по́яса
поясно́е вре́мя — спец. поясни́й час
См. также в других словарях:
поклёп — поклёп … Русское словесное ударение
поклёп — поклёп, а … Русский орфографический словарь
поклёп — поклёп … Словарь употребления буквы Ё
поклёп — поклёп, поклёпы, поклёпа, поклёпов, поклёпу, поклёпам, поклёп, поклёпы, поклёпом, поклёпами, поклёпе, поклёпах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
ПОКЛЁП — ПОКЛЁП, поклёпа, муж. (прост.). Ложное обвинение. «Грех вам понапрасну поклеп взводить.» Гоголь. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ПОКЛЁП — ПОКЛЁП, а, муж. (разг.). Ложное обвинение. Взвести п. на кого н. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
поклёв — сущ., кол во синонимов: 1 • поклев (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
поклін — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
поклёп — а; м.; разг. Ложное обвинение; клевета. Возвести поклёп на кого л. Опровергнуть поклёп. Злостный, наглый поклёп. Это поклёп! … Словарь многих выражений
поклін — ло/ну, ч. 1) Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Віддати поклін. 2) Вітання, найкращі побажання, що їх передають кому небудь у листі або через когось; привіт. 3) заст., розм.… … Український тлумачний словник
поклёвка — поклёвка, поклёвки, поклёвки, поклёвок, поклёвке, поклёвкам, поклёвку, поклёвки, поклёвкой, поклёвкою, поклёвками, поклёвке, поклёвках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов