Перевод: с украинского на все языки

со всех языков на украинский

поклон

  • 1 поклон

    1) покло́н

    Українсько-російський словник > поклон

  • 2 поклоніння

    Українсько-англійський словник > поклоніння

  • 3 поклоніння

    •••
    предмет поклоніння – mabut, put

    Українсько-турецький словник > поклоніння

  • 4 поклоніння

    поклоне́ние; преклоне́ние

    Українсько-російський словник > поклоніння

  • 5 політеїзм

    ПОЛІТЕЇЗМ ( від грецьк. πολνζ - численний, θεοζ - Бог) - форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам. Багатобожжя складається в умовах сформованих етносів за відсутності стійких економічно-господарських зв'язків та централізованої державності. Серед характерних рис П. - уявлення про ієрархію богів та особливе шанування верховного божества: у давніх греків - Зевса, у римлян - Юпітера тощо. У східних слов'ян П. представлений образами Роду, Господаря, Лади, Панни-Сонця, Громовика та іншіх богів; розвинутий П. відомий персонажами Сварога, Дажбога, Стрибога, Перуна, Мокоші, Велеса тощо. Боги П. постають покровителями землеробства, ремесел, торгівлі, побуту, військової справи. В часи політеїстичних вірувань був поширений енотеїзм - поклоніння своєму богові і повага до богів інших етносів. Елементи П. збереглися і в монотеїстичних релігіях.
    Б. Лобовик

    Філософський енциклопедичний словник > політеїзм

  • 6 культ релігійний

    КУЛЬТ РЕЛІГІЙНИЙ ( від лат. cultus - поклоніння) - вид релігійної діяльності, сукупність певних дій, обрядів, предметів і символів, що виникли на підставі віри людей в існування надприродних сил і можливість впливу на останніх. К. р. спрямований на задоволення релігійних потреб віруючих, оживлювання релігійної свідомості. К.р., як правило, етноконфесійно зорієнтовується, апробовується у релігійній практиці і при потребі змінюється. У деяких конфесіях, завдяки високому розвитку церковного мистецтва, може задовольняти й естетичні потреби людей. Конкретний зміст і сенс К. р. визначаються віровченням конфесії. Розрізняють два види К. р. - магія (чаклунство) та умилостивлювальний (пропіціальний).

    Філософський енциклопедичний словник > культ релігійний

  • 7 монотеїзм

    МОНОТЕЇЗМ ( від грецьк. μόνοζ - єдиний, θεοζ - Бог) - форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному Богу. Єдинобожжя складається зазвичай у сформованих етносів, за досить розвинутих економічних умов та активних господарських зв'язків, а також централізованої державності. Важливими чинниками становлення М. були імперська політика держав-переможниць щодо вірувань інших племен і народів, а також місіонерська діяльність жрецтва З. а таких умов у стародавніх державах і склалася, приміром, віра в єдиного вавилонського Мардука, юдейського Яхве або християнську Трійцю. Тенденція до М. мала місце і в давньоукр. релігії, але була перервана запровадженням християнства. Монотеїстичні релігії утримують чимало й політеїстичних ознак, зокрема віру в ангелів, лихих демонів, пророків тощо. І все ж Бог у монотеїстичних релігіях - гносеологічно й етично вища форма надприродного. Він - вседосконала особа, в якій людина в ірраціонально-відчуженому світі шукає сенсу свого життя. З монотеїстичними релігіями пов'язані формування і розвиток богословської думки, релігійної філософії та етики.
    Б. Лобовик

    Філософський енциклопедичний словник > монотеїзм

  • 8 сакральне

    САКРАЛЬНЕ ( від лат. sacrum - священна річ, дія) - термін, що характеризує церковні таїнства, предмети релігійного поклоніння, речі, які відносяться до релігійного культу, все, що, згідно з вченням церкви, наділене Божою благодаттю. С. - завжди релігійно санкціоноване В. історичному контексті - в процесі переходу від "релігії закону" до "релігії спасіння" - С. інтерпретується як "святе", набуваючи чітких етичних характеристик.
    М. Бабій

    Філософський енциклопедичний словник > сакральне

  • 9 синтоїзм

    СИНТОЇЗМ ( від япон. - шлях богів) - національна релігія японців, що сформувалася в VI - VII ст. на базі родоплемінних анімістичних культів і шаманства. Синтоїсти поклоняються сонму божеств і духів (камі), які оживлюють всю природу, здатні втілитися в будь-який предмет і стають об'єктом релігійного шанування. Центральне божество - сонячна богиня Аматерасу Омікамі. Головне в С. - поклоніння камі, зв'язок між ними і людьми здійснюється через представника богині Сонця на Землі - імператора (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців. Тому імператор (тенно) разом з усією родиною сакралізується, а їхній культ - тенноїзм стає складовою С. В результаті багатовікової взаємодії С. з буддизмом в Японії утворився своєрідний релігійний синкретизм. У наш час виникли численні неосинтоїстські секти, які утверджували ідеали предків, гарантували не потойбічне, а земне благополуччя. Священна книга С. - збірник легенд "Кодзикі" Ц. ентром релігійного життя С. є храм Ясукуні в Токіо.
    Л. Филипович

    Філософський енциклопедичний словник > синтоїзм

  • 10 Фрезер, Джеймс Джордж

    Фрезер, Джеймс Джордж (1854 - 1941) - англ. етнограф, історик, релігієзнавець. Застосував еволюціонізм та порівняльно-історичний метод до комплексного дослідження первісних вірувань на численному етнографічному матеріалі Р. озвиток духовності розглядав як три стадії еволюції людського світосприйняття: магії, релігії, науки. Спочатку первісна людина, відчуваючи свій зв'язок зі світом, намагається пізнати його і вплинути на нього за допомоги магії, походження якої Ф. виводив із принципів асоціативної психології. Переконавшись у неспроможності магічно вплинути на світ, людина перейшла до уявлень про існування надприродних сил і до поклоніння їм. Це - стадія, на якій уможливлюється втручання вищих сил у закономірний хід подій. Коли виявляється неспроможність вплинути на світ за допомогою релігії, настає "стадія науки", на якій людина повертається до пізнання законів природи. Досліджуючи еволюцію магії, Ф. ввів у науковий обіг класифікацію магічних обрядів і дій. На підставі теорії магії Ф. пояснював численні релігійні обряди і церемонії християнства, розкривав суть ряду фольклорних і міфологічних сюжетів та образів.
    [br]
    Осн. тв.: "Золота гілка" (1890); "Фольклор у Старому Завіті" (1918).

    Філософський енциклопедичний словник > Фрезер, Джеймс Джордж

См. также в других словарях:

  • ПОКЛОН — ПОКЛОН, поклона, муж. 1. Приветствие, совершаемое наклонением головы или верхней части туловища. Не ответил на мой поклон. Сделать поклон при встрече. Отвесить поклон кому нибудь (см. отвесить). «Послы с поклонами пропятились задом до дверей.»… …   Толковый словарь Ушакова

  • поклон — (простой, глубокий, земной, земный, поясной), реверанс, книксен, приседание. Отвесь поклон, да и поди вон. Класть (творить) поклоны. См. пожелание.. идти на поклон, идти с поклоном, класть поклоны, творить поклоны... Словарь русских синонимов и… …   Словарь синонимов

  • ПОКЛОН — ПОКЛОН, а, муж. 1. Наклонение головы или верхней части туловища в знак приветствия, благодарности, покорности. Глубокий п. (низкий, почти до земли). Земной п. (до земли; также перен., кому: глубокая благодарность. Земной п. учёному за его научный …   Толковый словарь Ожегова

  • поклон — Безмолвный, благодарный, благодарственный, большой, братский, вежливый, веселый, внимательный, восторженный, галантный, глубокий, гордый, горячий, дружеский, душевный, заискивающий, земной, изящный, искренний, истовый, легкий, любезный,… …   Словарь эпитетов

  • Поклон — Поклон, в его историческом происхождении  движение и положение тела (поза) верующего в ритуале обращения к божеству (молитве). В эпоху первобытной дикости, также и при дворах в монархиях Азии до XIX века, это положение тела «ниц», то есть… …   Википедия

  • ПОКЛОН — Вывести поклон. Печор. Флк. Поклониться кому л. СРГНП 1, 98. Давать/ дать поклон кому. Перм. Низко кланяться кому л. (во время церемонии, обряда). СРГПриам., 69. Защипывать поклон. Кар. Кланяться. СРГК 2, 243. Земной поклон. Разг. 1. Очень низкий …   Большой словарь русских поговорок

  • поклон — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? поклона, чему? поклону, (вижу) что? поклон, чем? поклоном, о чём? о поклоне; мн. что? поклоны, (нет) чего? поклонов, чему? поклонам, (вижу) что? поклоны, чем? поклонами, о чём? о поклонах 1.… …   Толковый словарь Дмитриева

  • поклон — бить поклоны • действие класть земные поклоны • действие отвесить низкий поклон • действие отвесить поклон • действие передать поклон • перемещение / передача сделать общий поклон • действие сделать поклон • действие …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • поклон — а; м. 1) Атрибут церковной службы, заключающийся в наклонении головы или верхней части туловища, часто с опусканием на колени и касанием земли лбом. Класть поклоны (кланяться во время молитвы) 2) Заключительная поза артиста, исполнителя,… …   Словарь многих выражений

  • поклон — а; м. 1. Атрибут церковной службы, заключающийся в наклонении головы или верхней части туловища, часто с опусканием на колени и касанием земли лбом. Класть поклоны (кланяться во время молитвы). 2. Заключительная поза артиста, исполнителя,… …   Энциклопедический словарь

  • поклон — • глубокий поклон • истовый поклон …   Словарь русской идиоматики

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»