покалічити

См. также в других словарях:

• покалічити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• покалічити — чу, чиш, док., перех. Зробити калікою; завдати каліцтва, ран (людині чи тварині). || безос. || Ушкодити частину тіла. || перен. Попсувати, пошкодити що небудь. || перен. Знівечити, зіпсувати морально; зробити нещасним, змарнувати. || перен.… …   Український тлумачний словник

• покалічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покалічити. || покалі/чено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. покалі/чений, ного, ч …   Український тлумачний словник

• покалічення — я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися …   Український тлумачний словник

• обезвічити — Обезвічити: покалічити [III,VII] скалічити [XII] скалічіти [4] …   Толковый украинский словарь

• обезвічити — дієслово доконаного виду покалічити діал …   Орфографічний словник української мови

• обезвічити — чу, чиш, док., перех., діал. Покалічити …   Український тлумачний словник

• убезвічити — чу, чиш, док., перех., зах. Покалічити …   Український тлумачний словник

• по — прийм., з місц. і знах. відмінками. по. в сполученні з словами стає префіксом, який надає словам нового або відтінку нового значення слів. Слова з префіксом по. в своїй більшості мають те саме значення, що й в українській літературній мові, і… …   Словник лемківскої говірки

• звертати — а/ю, а/єш, недок., зверну/ти, зверну/, зве/рнеш, док. 1) неперех. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; повертати, рухаючись. || до кого – чого. Змінюючи напрямок, рухатися до кого , чого небудь. || Даючи прохід, проїзд кому , чому… …   Український тлумачний словник

• перенівечити — чу, чиш, док., перех. 1) Попсувати все чи більшу частину чого небудь. 2) Покалічити або перебити всіх, багатьох …   Український тлумачний словник