-
1 поділитися
разбива́ться -
2 обмениваться
обменяться и обмениться обмінюватися, обмінятися, замінюватися, замінятися и замінитися на що (страд.) и чим (взаим.). -ня[и]ться словом - перекинутися словом. -ниваться, -няться мыслями - обмінюватися (обмінятися), ділитися (поділитися) думками. -ниваться письмами - мінятися листами. -ня[и]ться улыбками - пересміхнутися. -няться поклонами - привітатися.* * *несов.; сов. - обмен`ятьсяобмі́нюватися, обміня́тися и пообмі́нюватися; (несов.: поменяться) поміня́тися, зміня́тися, заміня́тися -
3 Поделяться
поделиться поділятися, поділитися. [Думки поділилися і через те вибори не відбулися]. -
4 делить
-ся ділити, -ся, (в том числе арифмет.) поділяти, -ся, переділяти, -ся, паювати. [То буде наш отець і мати батьківщину на три часті паювати]. Делить добычу - ділити здобич, (в грабит. жаргоне) дуванити, -ся. Делить разрезав, переломив что-либо - (в песнях) перекраюватися, переламуватися чим. [Ми з тобою мов сестри рідні жили - одним яблучком перекраювались, одним пиріжком переламувались]. Делить на двое, на трое - двоїти, троїти. Делиться с кем намерениями, мыслями и т. п. - ділитися з ким (думками). [З тобою звикла я ділитися журбою (Л. Укр.)]. Склонный делиться - подільчивий.* * *1) (разъединять на части; классифицировать) розподіля́ти, діли́ти, переділя́ти, поділя́ти; паюва́ти; ( разделять) розділя́ти2) (предоставлять кому-л. часть своего) діли́ти, поділя́ти, розділя́ти3) мат. діли́ти, розділя́ти -
5 настораживать
насторожить1) (стражу) ставити, поставити варту (сторожу);2) (уши, западню) - см. Наставлять (3) уши, западню. -жить ружьё - насторожити (націлити) рушницю, націлитися (рушницею), наміритися з рушниці на кого, на що;3) -жить (вдоволь) - настерегти, попостерегти кого, що; навартувати, начатувати. Насторожённый -1) см. Наставленный 3 (под Наставлять);2) см. отдельно Насторожённый 2. -ться -1) (стр. з.: о западне) - см. Наставляться 1 (под Наставлять);2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, нащулюватися, нащулитися, наструнчуватися, наструнчитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п.; бути насторочуваним, настроченим, понасторочуваним и т. п. [Вуха мої нащулились (Крим.)];3) (возвр. з.) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, насторошуватися, насторошитися, (о человеке ещё) насторожуватися, насторожитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п. [Насторочилися собаки, а потім кинулись на вовчика гуртом (Глібів). Хтось ішов; Орися вся так і нашорошилась (Грінч.). Вже й Корсунь супротив них насторошивсь (Куліш). Насторожився, став придивлятися, - здається, біжить собака Васильч.)]. Насторожившийся - см. Насторожённый 2.* * *несов.; сов. - насторож`ить1) насторожувати, -жую, -жуєш, насторожи́ти\настораживатьть у́ши — наставля́ти, наста́вити (нашоро́шувати, нашоро́шити, насторо́жувати, насторожи́ти) ву́ха; настру́нчувати, настру́нчити ву́ха; диал. насторо́чувати, насторо́чити (насторо́шувати, насторо́шити) ву́ха; (преим. о животном) нащу́лювати, нащу́лити (нащу́рювати, нащу́рити) ву́ха
\настораживатьть слух (внима́ние) — см. настораживаться 1)
2) охотн. насторо́жувати, насторожи́ти; ( наставлять) наставля́ти, наста́вити\настораживатьть западню́ — наставля́ти, наста́вити па́стку
-
6 изнемогать
изнемочь и (реже) Изнемогаться, -мочься от чего знемагати и (реже) знемагатися, знемогтися и знемогти (редко знеможитися, знеможіти) на що и з (від) чого, знесилюватися, знесилитися, висилюватися и висилятися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знебуватися, знебутися, упадати, упасти на силах, з[о]немощіти и знемочніти з чого, через що, (от голода) охлявати, охлясти и охлянути (з голоду); см. Ослабевать 2, Истощаться. [І почалась тая бійка, військо знемагає (Рудан.). Ізнеміг і в Бога просить помочі святої (Рудан.). Від любови знемагаю (Св. П.). Знемігся-ж мов і задрімав (Котл.). Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє (Грінч. II). Він знеможився, заснув (Бор. п.). Тепер можна зовсім знебутися в місті через голодування (Берд. п.)]. -гать от голода, жажды, усталости - знемагати (сов. знемогтися) на голод, на спрагу, на втому и з голоду, із спраги, з утоми, охлявати з голоду. -гать от ран - знемагати (редко незмагати) на рани. [Чи то стогне бранець-лицар, знемагаючи на рани (Л. Укр.). Не сплю я, не дрімаю, а на рани смертенні незмагаю (Март.)]. -гать под тяжестью чего - знемагати під тягаром чого. Изнемогший, Изнеможённый - знеможений, знесилений, виснажений, висилений, знебулий, охлялий. [Впав знеможений раб, стративши сили свої (Ворон.). Прийми моє знебулеє серденько (Л. Укр.)]. Изнемогающий - а) що знемагає, знесилюється и т. д., що в (з)немозі, в знесиллі; б) см. Изнеможённый.* * *несов.; сов. - изнем`очьзнемага́ти, знемогти́, -мо́жу, -мо́жеш; сов. знемогти́ся, знеможі́ти; ( терять силы) знеси́люватися, -лююся, -люєшся, знеси́литися, знеси́літи сов., упада́ти на си́лі (на си́лах), упа́сти (упаду́, упаде́ш) на си́лі (на си́лах), сов. знемощі́ти; (от жары, зноя) розімліва́ти, розімлі́ти -
7 иссыхать
иссохнуть1) зсихати, зсох(ну)ти, (о мн. позсихати), усихати, усох(ну)ти, (о мн. повсихати), висихати, висохти и висхнути, посихати, посохнути и посхнути; см. Высыхать. [Верба усохла, похилилась (Шевч.). Ой у степу на долині трава посихає (Чуб. V). Яблуні всі посохли (Сл. Ум.). Став висох (Поділля). Були річки - позсихали (Чуб. V)];2) (перен. о человеке) висихати, вис(о)хнути и висохти, сохнути, зсохнути. [Полетіла-б я до тебе, та крилець не маю, щоб побачив, як без тебе з горя висихаю (Котл.). Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку (Н.-Лев.)].* * *несов.; сов. - исс`охнуть -
8 истрескаться
потріскати и потріскатися, порепатися и порепати, (о камне, глине, штукатурке, стене и т. п.) полупатися, (об оболочке орехов, семян и т. п.) полускати(ся); (расщелиться) пошкалубитися, пощілитися, (расколоться) поколотися. [Ворота кам'яні потріскались (Сторож.). Аж шкура на їх порепалась (Куліш). Руки порепали (Поділля)]. Истрескавшийся - потрісканий, порепаний: полупаний, полусканий, пошкалублений, пощіле[я]ний, поколений. [Двоє дверей пощіляних (Г. Барв.)].* * *потрі́скатися; потрі́скати, поре́патися -
9 лить
ливать1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].* * *1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти2) мет. лити, вилива́ти -
10 пьяный
1) п'яний, напилий, напитий, (вульг.) налиганий. [Буде твоя голівонька що-дня п'яна (Пісня). В походах напилого козака карано смертю (Куліш). Ти тверезий, я напита (Грінч. III). Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий (Свидн.)]. Несколько, немного -ный - п'януватий, п'яненький, підпилий, підохочений, на підпитку. Сильно -ный - п'яненний, п'янезний; срв. Пьянёхонький. [Молодий Петро п'яненний лежить (Грінч. III)]. -ным-пьяно - п'яний-п'янезний. [Вернувся аж світом - п'яний- п'янезний (Мирн.)]. Мертвецки пьян, пьян, как стелька - п'яний, як ніч, як земля, як чіп, як квач, як хлюща, напивсь, як белька, п'яний - аж валяється, хоч візьми та й викрути, що й стежки не бачить. Он вечно пьян - він не виходить з горілки, не висихає з горілки, нема йому просипу, він кисне в шинку. Под -ную руку - під п'яну руч. В -ном виде - під чаркою, з п'яних очей, по п'яному, поп'яну. Быть -ну - під чаркою бути, п'яним бути. Напиться -ным - упитися, оп'янитися, підхмелитися, залити, налити очі (сліпи), зачмелити голову, набрати повну голову, насмоктатися, нарізатися, наджулитися, наджуґлитися, забити палю;2) (пьянящий) п'янкий, п'янкуватий. -ный мёд - граний мед. -ная трава - см. Пьяничник.* * *1) п'я́ний; ( свойственный опьяневшему) п'яни́цький2) в знач. сущ. п'я́ний, -ого
См. также в других словарях:
подѣлитися — Поделиться подѣлитися произвести дележ, раздел (1): [Нъ рекосте (Игорь и Всеволод): Мужаимѣся сами, преднюю славу сами похытимь, а заднюю ся сами подѣлимь (вместо: заднюю си сами подѣлимь?) 27]. 1151: Ты же, брате, прими отьца своего Давыдово, а… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
поділитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поділитися — див. поділятися … Український тлумачний словник
ділитися — ділю/ся, ді/лишся, недок. 1) Розпадатися на частини. || Мати властивість розпадатися на частини. || Мати у своєму складі частини; розділятися. || Розподілятися на групи, категорії. || Здійснювати поділ майна. 2) чим. Розподіляти між собою (між… … Український тлумачний словник
розпадатися — I = розпастися (руйнуватися, поділятися на частини, утрачати цілісність), розвалюватися, розвалитися, розсипатися, розсипатися, ділитися, поділятися, поділитися; розламуватися, розламатися (ламаючись); розповзатися, розповзтися (розриваючись);… … Словник синонімів української мови
порозбиватися — а/ється, а/ємося, а/єтеся, док. 1) Розбитися (про все чи багато чого небудь). 2) Упавши, дістати поранення (про всіх чи багатьох). 3) Поділитися на групи і т. ін. (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
порозпадатися — а/ється, док. 1) Розпастися, розвалитися на шматки, розсипатися (про все чи багато чого небудь). 2) Поділитися на частини; перестати існувати як єдине ціле (про все чи багато чого небудь) … Український тлумачний словник
приєднуватися — I = приєднатися 1) (до кого чого перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), прилучатися, прилучитися, долучатися, долучитися, прибиватися, прибитися, приставати, пристати, прилаштовуватися, прилаштуватися, приладновуватися,… … Словник синонімів української мови
розділятися — я/юся, я/єшся і рідко розді/люватися, ююся, юєшся, недок.; розділи/тися, ділю/ся, ді/лишся, док. 1) Ділитися на частини, шматки і т. ін. || Поділятися на менші одиниці (про колектив людей). || Утворювати розгалуження; розгалужуватися. 2) Ділитися … Український тлумачний словник
Шереметев, Иван Петрович (стольник и воевода) — (в схиме Иона; 1586―1647) старший сын Петра Никитича Шереметева и жены его Феодсии Борисовны, урожденной княжны Долгоруковой. Он родился около 1586 г., а скончался 8 июля 1647 г. и за несколько дней перед кончиной принял схиму, с именем… … Большая биографическая энциклопедия
Комаровский скит — Скит Комаровский скит Комаровский скит (фотография 1897 года … Википедия
