погас

1) General subject: light went off, the light failed, the lights went off, the light is out

2) Makarov: light failed

gener. das Feuer ist aus, das Feuer ist ausgegangen

gener. uguntiņa apdzisusi (угас, потух)

eng. l'indicatore e spento

…the cosmonaut did not notice the hands of his friends stretched out to catch him as the "zero-gravity" panel turned dark.

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

погаснуть

1) погасати, погаснути, згасати, згаснути (во множ. позгасати), (диал.) тахнути, потахнути, тухнути, потухнути, чахнути, перечахати, перечахнути. Срв. Гаснуть, Загасать. [Пішов по масло та й в печі погасло (Номис). Уже зорі погасають, ранок наступає (Федьк.). І довго, довго світло те не згасне (Самійл.). Лямпа чахне. Полум'я перечахає (Липовеч.)]. В печи уже совершенно -сло - в печі вже зовсім погасло, в печі вже ні хуху, ні духу. День -сает, -гас - день гасне (згасає), згас, погасає (погас). Гнев -гас - гнів погас, гнів занімів;

2) (о боли: униматься) ущухати, ущухнути, угамовуватися, угамуватися, заніміти, (с отрицанием) угавати. [Зуб болить, не вгаває].

* * *

-ну, -нешь, παρλθ. χρ. погас

-ла, -ло

ρ.σ.

1. σβήνω•

2. εξασθενίζω, χάνομαι•

|| μτφ. εξαφανίζομαι, χάνομαι•

3. μτφ. φθίνω, λιώνω•, αργοπεθαίνω.

сов.

1. хомӯш шудан, мурдан; огонь в печке погас оташи печка хомӯш шуд (о глазах, взоре) хира (тира) шудан

2. перен. (о чувствах, мыслях) нест шудан, намондан, кунд шудан, тира шудан

3. перен. торик шудан, тамом шудан; день погас рӯз тамом шуд; звёзды погасли ситораҳо нопадид шуданд

4. перен. пажмурдан, харобу адо шудан

1)

2)

3)

защитить

1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];

2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;

3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.

* * *

несов.; сов. - защит`ить

1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти

2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти

1) (окрестность) окіл (околу), кружи[е]на[я]. [На ввесь окіл є один чинбар (кожевник). Погас огонь ясний, що в темному світив околі (Сам.). Мов у дзвони мідяні дзвоне хто по кружені (Черняв.)]. См. Окрестность;

2) геом. - обвід (р. обводу), круг, кружи[е]на[я], округ. [Довгота обводу землі виносить… (Калит.). Це болото верстов із сім кружині. В моїх дуплянках округ великий]. Часть -сти - каблук. Город имеет милю в -сти - місто має одну милю кружині. На пять вёрст в -сти (кругом) - на п'ять верстов кругом.

* * *

1) мат. ко́ло

2) ( замкнутая линия) окру́жність, -ності

3) ( окружающая местность) око́лиця; окру́га, о́кіл, род. п. о́колу; око́лія; диал. о́коло

погасить гасити, погасити, згашати, згасити, загашати, загасити (во множ. позагашувати), тушити, потушити що. -сить огонь - погасити (загасити) світло. -сить пожар - погасити (загасити) пожежу (пожар). -шать чувство совести, чести - пригашати (приглушувати) сумління, почуття чести. -шать известь - розпускати, розпустити вапно. - шать долги - сплачувати, сплатити борг, посплачувати, поплатити борги, (гал.) уморювати, уморити борги. Погашенный - погашений, згашений. -ный долг - сплачений борг, (гал.) уморений довг.

* * *

несов.; сов. - погас`ить

1) гаси́ти, погаси́ти, загаша́ти, загаси́ти, згаша́ти, згаси́ти, угаша́ти (перен.), угаси́ти; ( тушить) вига́шувати, ви́гасити

2) (марку, вексель) погаша́ти, погаси́ти, несов. гаси́ти; ( долг) спла́чувати, сплати́ти и поспла́чувати, випла́чувати, ви́платити и повипла́чувати

помигати, помиготіти, поблимати. См. Мелькать. [Поблимав вогник та й погас].

* * *