Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

повіяти

  • 1 повіяти

    1) to begin to blow, to blow softly
    2) безос. (також - викликати почуття, спогади) to breathe (of)

    Українсько-англійський словник > повіяти

  • 2 повіяти

    1) пове́ять; ( о ветре) поду́ть
    2) (чем) безл. пове́ять; ( охватить дуновением) пахну́ть; (о струе воздуха, о распространении запаха) потяну́ть
    3) ( очистить зерно) с.-х. пове́ять
    4) ( отправиться) пусти́ться, пода́ться, потащи́ться

    Українсько-російський словник > повіяти

  • 3 повіяти

    техн. пове́ять

    Українсько-російський політехнічний словник > повіяти

  • 4 повіяти

    падзьмуць

    Українсько-білоруський словник > повіяти

  • 5 повіяти

    esmek, esip başlamaq

    Українсько-турецький словник > повіяти

  • 6 powiać

     повіяти

    Praktyczny słownik polsko-ukraiński > powiać

  • 7 zawiać

     повіяти

    Praktyczny słownik polsko-ukraiński > zawiać

  • 8 падзьмуць

    повіяти
    подути

    Білорусько-український словник > падзьмуць

  • 9 падзьмуць

    повіяти
    подути

    Білорусько-український словник > падзьмуць

  • 10 подуть

    (начать дуть) подути (подму, -дмеш, -дмемо, -дмете, -дмуть), повіяти, (слегка) подихнути. [Подув (подихнув) холодний вітер з півночи. Майнув (Хо) довгою бородою і повіяв від неї тихий вітрець (Коцюб.). Вітер подме, то повні хати (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) подути, повіяти, (о челов.) подмухати, (дыханием) похук[х]ати (напр., в руки, на гаряче молоко), (мехами) подимати, подути (міхом). Подуй-ка (мехами) - подимай-но (міхом). Подуй-ка в самовар - подмухай-но в самовар. Срв. Дуть, Подувать.
    * * *
    1) ( о ветре) пові́яти, поду́ти, повійну́ти, пові́нути и повіну́ти, подихну́ти, дмухну́ти, ду́нути, поду́нути; (безл.: холодом) понести́
    2) ( о человеке) поду́ти, подму́хати, ду́нути, дмухну́ти; ( согревая) поху́кати, поху́хати, ху́кнути, ху́хнути

    Русско-украинский словарь > подуть

  • 11 задувать

    задуть
    1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;
    2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;
    3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;
    4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].
    * * *
    несов.; сов. - зад`уть
    1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти
    2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти
    3) мет. задува́ти, заду́ти

    Русско-украинский словарь > задувать

  • 12 повевать

    повеять повівати, повіяти, завіяти, війнути, повійнути (вінути, повінути), подихати, (по)дихнути, подимати, подути. [Вітер віє-повіває (Щогол.). Війнуло холодом. Вітрець не віне. Дихнув холодний вітер. І на все живим диханням подимає округи (Грінч.)].
    * * *
    повіва́ти; ( о ветре) завіва́ти; (о ветре, холоде) подиха́ти; ( подувать) подува́ти, подима́ти

    Русско-украинский словарь > повевать

  • 13 обвевать

    обвеять
    1) обвівати, обвіювати, обвіяти, обмаювати, обмаяти, опахати, опахнути. -ть ветром - обвітрювати, обвітрити;
    2) (зерно) віяти, повіяти, палати, опалати, попалати. Обвеянный -
    1) обвіяний, обмаяний, обвітрений;
    2) повіяний, попаланий.
    * * *
    несов.; сов. - обв`еять
    обвіва́ти и обві́ювати, обві́яти

    Русско-украинский словарь > обвевать

  • 14 повеять

    см. Повевать.
    * * *
    1) пові́яти, однокр. війну́ти, пові́йнути, пові́нути и повіну́ти; ( дохнуть) дихну́ти, подихну́ти; ( подуть) поду́ти, поду́нути
    2) с.-х. пові́яти
    3) (помахать чем-л.) помаха́ти

    Русско-украинский словарь > повеять

  • 15 дуть

    дунуть
    1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);
    2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;
    3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;
    4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;
    5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…
    6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;
    7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.
    * * *
    несов.; сов. - д`унуть
    1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути
    2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти
    3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити
    4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити
    5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити
    6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

    Русско-украинский словарь > дуть

  • 16 перевевать

    перевеять
    1) віяти, перевівати и -віювати, перевіяти, (о мног.) поперевіювати, повіяти (зерно); (подбрасывая или встряхивая на ветре) палати, перепалати, сов. перешелюхати. [Перепалай сонячник];
    2) (перенести с места на место) перевівати, перевіяти що куди. Перевеянный - перевіяний. -ся - віятися, перевіватися и -віюватися, бути перевіяним.
    * * *
    несов.; сов. - перев`еять
    перевіва́ти, переві́яти

    Русско-украинский словарь > перевевать

  • 17 пахнуть

    I. війнути, повіяти, дмухнути, (по)дихнути, запашіти. [З льоху (из погреба) війнуло холодом. З печи запашіло полум'я]. Я почувствова, как на меня -ло теплом - я почув, як на мене війнуло (дихнуло) теплом.
    II. пахивать пахнути, дхнути, пахтіти (пахчу, -хтиш), душіти (душу, душиш, -шить) ним, (дурно) відгонити, дхнути, нести чим; см. Вонять. [Пахла трава запашніше (Грінч.). Пахне бузком. Дхне свіжою фарбою. Квітки пахтіли (Олесь). Душіло пахощами].
    * * *
    I пахн`уть
    війну́ти, пові́яти; пахну́ти; ( о ветре) дмухну́ти, дихну́ти, подихну́ти
    II п`ахнуть
    па́хнути; пахті́ти; ( неприятно) тхну́ти; (припахивать, нести) відго́нити

    Русско-украинский словарь > пахнуть

  • 18 przywiać

     1. навіяти, завіяти;
     2. повіяти

    Praktyczny słownik polsko-ukraiński > przywiać

  • 19 перевеивать

    с.-х.; несов.; сов. - перев`еять
    перевіва́ти и переві́ювати, переві́яти; (несов.: провеять зерно) пові́яти

    Русско-украинский словарь > перевеивать

  • 20 потащиться

    потягти, потягтися, потягнутися, поволоктися, поплентатися, (насм.) попхатися, пот[ш]елепатися, потеліпатися, пошелевкатися, полемзати, потараб[г]анитися. [Потяг він на заробітки (Квітка). Взявши торбу, потяг у Вільшану (Шевч.). Потяглися додому. Тихою ходою поволікся додому (Крим.). Поплентався старий до шинку. І попхався на Вкраїну гетьман Скоропада (Руд.)].
    * * *
    потягти́ся, потягну́тися, поволокти́ся; ( поплестись) потягти́, потягну́ти, попле́нтатися, попле́нтати, почвала́ти, попха́тися, пові́ятися, пові́яти, потаска́тися, потеле́патися, потеліпа́тися, потеле́пати; попе́ртися, поти́ритися

    Русско-украинский словарь > потащиться

Страницы

См. также в других словарях:

  • повіяти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • повіяти — і/ю, і/єш, док. 1) неперех. Почати віяти (у 1, 2 знач.). 2) неперех. Війнути (у 1 знач.). || безос. || безос., перен. Викликати яке небудь відчуття, якісь настрої, спогади і т. ін. 3) неперех. Помахати чим небудь. 4) перех. Очистити зерно на… …   Український тлумачний словник

  • повірений — а, е. 1) рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити II. || пові/рено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. пові/рений, ного, ч., пові/рена, ної, ж. Людина, яка користується особливим довір ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін. 3) у знач. ім.… …   Український тлумачний словник

  • повірник — а, ч. 1) Людина, що користується особливим довір ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений. 2) Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений. Повірник короля …   Український тлумачний словник

  • повійнути — не/ і пові/ну/ти, і/не/, док. 1) Однокр. до повівати. 2) Почати віяти …   Український тлумачний словник

  • повівати — а/є, недок. 1) Віяти злегка або час від часу (про вітер). || Розноситися, ширитися в повітрі. 2) безос., чим. Обдавати подувом (пахощів, прохолоди і т. ін.). || Свідчити про наближення, швидке настання чого небудь. || перен. Віддавати чим небудь; …   Український тлумачний словник

  • повідсихати — а/є, док. 1) Відсохнути (про все чи багато чого небудь). 2) Втратити здатність рухатися, перестати діяти (про руки, ноги). •• Щоб (бода/й) ру/ки (язики/) повідсиха/ли кому лайл. уживається як побажання зла кому небудь …   Український тлумачний словник

  • повіситися — і/шуся, і/сишся, док. 1) Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення. 2) рідко. Зайняти висяче положення …   Український тлумачний словник

  • повірений — 1) ім. (особа, уповноважена іншою особою / установою тощо діяти за їх дорученням і від їхнього імені), (по)вірник 2) див. уповноважений …   Словник синонімів української мови

  • вѣяти — Веять вѣяти (3) 1. Дуть (о ветре): Се вѣтри, Стрибожи внуци, вѣютъ съ моря стрѣлами на храбрыя плъкы Игоревы! 12. Ярославна рано плачетъ в Путивлѣ на забралѣ, аркучи: „О вѣтрѣ, вѣтрило! Чему, господине, насильно вѣеши? ...Мало ли ты бяшетъ горѣ… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • віяти — I 1) (про повітря рухатися), повівати, дути, подувати, подихати, подихувати, дихати, провівати, провіювати, провіяти, продувати, продути, продимати, дмухати, дмухнути, завівати, завіяти, задувати, задути, задимати, тягти, тягнути, потягати,… …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»