плюскіт

См. также в других словарях:

• плюск — іменник чоловічого роду плюскіт …   Орфографічний словник української мови

• плюск — у, ч. Те саме, що плюскіт …   Український тлумачний словник

• ПЛЮСК — Федка Плюск Семенов сын, крестьянин Вологодского уезда. 1555. А. Ю. 171. Иван Плюско, св. 1645. А. Ф. II, 28 …   Биографический словарь

• плюскітливий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• плюск — сплюснутое место , плюснуть, плюсна. Родственно лит. plauskà, pliaũskė большая лучина, щепа , лтш. plaũksta ладонь , plàusta – то же (М.–Э. 3, 325; Буга, РФВ 73, 338). Сюда же относят плюска чашечка цветка , блр. плюска, сербск. цслав.… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

• плюскіт — коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. || Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків …   Український тлумачний словник

• плюскіт — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• плюскітливий — плюскотли/вий, а, е. Який безупинно плюскотить …   Український тлумачний словник

• плюсконосные — плюск/о/нос/н/ые, ых …   Морфемно-орфографический словарь

• ПЛЮСНА — ПЛЮСНА, плесна, плесница (плюсница) жен. стопа, ступня, лапа, вся нога от пятки до перстов; подошва; | средняя часть ноги или ступни, между пятки и корня перстов, metatarsus. | Плесница, церк. обувь, вроде сандалий, калиг или туфлей, поршней.… …   Толковый словарь Даля

• плюскати — аю, аєш, недок. 1) неперех. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину). || Битися, ударятися об що небудь із плюскотом. || Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт. 2) перех. Різким рухом, із плюскотом лити,… …   Український тлумачний словник