персоніфікація

1) персоніфікація, уособлення

2) (the personification) втілення

* * *

1. n

1) жінка

2) особа жіночої статі; дівчина, дівчинка

3) самиця (про тварину)

2. pron pers

1) вона (про людину)

2) він, вона, воно (про тварин, явища природи тощо під час персоніфікації)

3) та (яка)

* * *

1) жінка, дівчина, дівчинка, особа жіночої статі (на противагу чоловікові, хлопчикові); самка ( про тварину)

2) як компонент складного слова зустрічається в назвах самок тварин ( she)

1) вона ( про людину); вона ( про самку тварини при персоніфікації); він, вона, воно (про судно, автомашину)

2) у корелятивних займенникових сполученнях та ( яка)

1) (процесе) уособлення, (об)обличення, персоніфікація чого, надавання (оконч. надання) людської подоби кому, чому. [Уособлення явищ природи (Тутк.)];

2) (состояние) живий образ. [Стоїть він (Грінченко) і на громадській роботі, живий образ енергії, праці та саможертви (Єфр.)].

* * *

1) ( действие) уосо́блення, уосо́блювання; вті́лення, вті́лювання

2) ( персонификация) уосо́блення, персоніфіка́ція; ( воплощение) вті́лення

1. pron

1) він (про людину) (непрям. відм.: his — його, him — йому, його)

2) він, вона, воно (про тварину, явище природи тощо)

2. int

хі! (виражає глузування або зневагу)

* * *

1) icт.; пoeт. чоловік

2) чоловік, юнак, хлопчик, особа чоловічої статі

3) самець ( про тварину)

4) той, хто водить ( у дитячих іграх)

1) він ( про людину); він, вона, воно (про тварину, почуття, явище природи при персоніфікації); ( у розмові з маленьким хлопчиком) ти

2) той ( хто); хтось; людина

int ха! ( виражає або презирство)

n літ.

просопопея; уособлення

* * *

1) icт.; пoeт. чоловік

2) чоловік, юнак, хлопчик, особа чоловічої статі

3) самець ( про тварину)

4) той, хто водить ( у дитячих іграх)

1) він ( про людину); він, вона, воно (про тварину, почуття, явище природи при персоніфікації); ( у розмові з маленьким хлопчиком) ти

2) той ( хто); хтось; людина

int ха! ( виражає або презирство)

1) жінка, дівчина, дівчинка, особа жіночої статі (на противагу чоловікові, хлопчикові); самка ( про тварину)

2) як компонент складного слова зустрічається в назвах самок тварин ( she)

1) вона ( про людину); вона ( про самку тварини при персоніфікації); він, вона, воно (про судно, автомашину)

2) у корелятивних займенникових сполученнях та ( яка)

 ж персоніфікація

 с уособлення, персоніфікація

АВТОНОМНА ЕТИКА ( від грецьк. αύτοζ - сам, νο'μοζ - закон) - напрям етики, який виходить із природної здатності людини до морального самовизначення на засадах автономного самоусвідомлення, єдиним етичним відповідником якого є гідність морально сформованої особистості. Визнання за особистістю автономії розумної істоти зобов'язувало поводитися з нею не тільки як із засобом, а й як з метою. Кант поширював цю умову на прояви будь-якої, навіть Божої волі. Поєднання всезагальності дії морального закону із свободою людини керуватися власного волею є вихідною підвалиною кантівського принципу автономії волі. Починаючи з етики Канта, автономія розуміється як така властивість волі людини, яка є сама для себе законом. В межах етичного формалізму визначено принцип автономії волі: робити вибір тільки таким чином, щоб максими, які визначають наш вільний вибір, у той же час містилися у нашому волінні як всезагальний закон. Шелер дав нове обґрунтування етичної автономії, переосмислюючи кантівський формалізм на засадах персоналістської етики цінностей. В світлі його матеріальної етики цінностей автономія постає не лише як предикат розуму і волі. Вона стає ознакою особистості як такої. Кантівське розуміння автономії спирається лише на моральну солідарність усіх персон у визначенні добра і зла, що не дозволяє чітко розмежувати у моральному чутті "спільну провину" та "спільне каяття" з індивідуальними актами провини та покаяння. Нове тлумачення автономії дозволяє Шелерові вивищити принцип етичної автономії з царини міжособистісної моральної солідарності до вищих форм релігійної спільноти в любові (Libensgemeinschaft), зокрема любові Бога як персони до інших особистостей. Отже, автономія волі сполучається з автономією вибору в кожному акті моральної самореалізації особистості. Сучасна філософія комунікативної дії виходить із самоідентифікації персони, в якій реалізована автономія і сила людської особистості. Принцип автономії волі є протилежним принципові гетерономії волі (див. автономія і гетерономія).