парафіянин

См. также в других словарях:

• парафіянин — [параф ійа/ниен] на, м. (на) нов і/ н і, мн. йа/ние, йа/н …   Орфоепічний словник української мови

• парафіянин — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• парафіянин — і заст. парохіянин Особа, що належить до певної парафії …   Словник церковно-обрядової термінології

• парафіянин — а, ч. Віруючий, що належить до якої небудь церковної парафії …   Український тлумачний словник

• парафіянка — и. Жін. до парафіянин …   Український тлумачний словник

• парафіянка — і заст. парохіянка жін. до парафіянин …   Словник церковно-обрядової термінології

• парохіянин — а, ч., зах. Парафіянин, мирянин …   Український тлумачний словник

• парохіянин — див. парафіянин …   Словник церковно-обрядової термінології

• Вжиток всупереч граматиці — Б. До другої групи належить лексика, вжиток якої рекомендовано всупереч граматиці задля повернення до традиційної в богослов ї української форми: Рекомендуємо // У словниках євхаристійний // євхаристичний парох, парохія, парохіянин // парафія,… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

• прихожанин — а, ч., заст., рідко. Парафіянин …   Український тлумачний словник

• суботник — а, ч. 1) іст. Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільно корисної роботи в позаурочний час (спершу лише по суботах). 2) розм. Парафіянин однієї з християнських сект (баптист, євангеліст тощо) …   Український тлумачний словник