-
1 організатор
-
2 організатор
( злочину тощо) mastermind, organizer, sponsor -
3 організатор
-аорганиза́тор; (лицо, устраивающее что-нибудь - зрелище, представление) устрои́тель -
4 організатор
orhanizatorч. -
5 організатор
ორგანიზატორი -
6 організатор афери
Українсько-англійський юридичний словник > організатор афери
-
7 організатор злочину
crime mastermind, head for crimeУкраїнсько-англійський юридичний словник > організатор злочину
-
8 організатор змови
Українсько-англійський юридичний словник > організатор змови
-
9 організатор випуску
( депозитарних розписок) sponsor -
10 організатор консорціуму
( з випуску та розміщення облігацій) bookrunner -
11 організатор кредиту
-
12 держава-організатор
( конференції тощо) host stateУкраїнсько-англійський юридичний словник > держава-організатор
-
13 банк - організатор консорціуму
Українсько-англійський словник > банк - організатор консорціуму
-
14 головний організатор і гарант кредиту
Українсько-англійський словник > головний організатор і гарант кредиту
-
15 Азархін, Вілен Андрійович
Азархін, Вілен Андрійович (1929, Дніпропетровськ - 1996) - укр. філософ, канд. філософських наук, засл. прац. культури України. Сфера наукових інтересів - історія філософської думки України, сприйняття геліоцентричної системи Коперника в філософській традиції України XVII - XVIII ст. Організатор видавничої справи в галузі філософії. Один з фундаторів ж. "Філософська та соціологічна думка". Од 1969 р. - вчений секретар редколегії ж. Сприяв організації публікацій філософської літератури, у 1977 - 1991 рр. - головний редактор вид-ва "Наукова думка". Один з засновників, перший директор вид-ва "Абрис".[br]Осн. тв.: "Коперник. Бруно. Галілей", у співавт. (1974); "Наукова істина і доля вченого", у співавт. (1989).Філософський енциклопедичний словник > Азархін, Вілен Андрійович
-
16 Борецький, Іван
Борецький, Іван (Йов) (?, с. Бірче на Львівщині - 1631) - укр. релігійний і культурний діяч. Здобув освіту, ймовірно, у Львівській братській школі та Острозькому колегіумі. У 1604 р. став ректором Львівської братської школи, у 1611 р. вже був священиком Воскресенської церкви у Києві. Б. - один із організаторів Київського братства і братської школи, ректором якої він став 1615р. 1619 р. прийняв чернечий постриг під ім'ям Йов (1619) і став ігуменом Києво-Михайлівського монастиря. Від 1620 р. і до смерті Б. - Київський і Галицький православний митрополит. Його твори до нашого часу майже не збереглися. Обстоював права, звичаї і віру укр. народу, захищаючи їх від зазіхань з боку світської та духовної влади Речі Посполитої і обґрунтовуючи потребу різних форм протесту з метою поновлення справедливості. У дусі барокової епохи античні ідеї громадянської свободи у поглядах Б. поєдналися з середньовічною переконаністю у непорушності шляхетських станових привілеїв, наданих монархом за вірну службу. Ним було висунуто вимогу до польськ. верхівки дотримуватися принципу рівності у ставленні до польськ., литовськ. й укр. народів, як рівноправних членів єдиної держави, обстоювалася типова для станової демократії думка про те, що шляхетському королю належить керувати вільним народом, не порушуючи присяги і шануючи надані народам привілеї. Водночас у відповідь на утиски і порушення прав з боку польськ. уряду висловлювалась ідея про політичний союз із Московською державою. Б. також приписують написання полемічного твору під назвою "Пересторога" (бл. 1605 - 1606 рр.). Цей твір має яскраво виражену антикатолицьку й антиуніатську спрямованість, викриває колонізаційну політику Речі Посполитої, обстоює думку про необхідність піднесення освітнього рівня в Україні, організації своїх шкіл тощо. -
17 Вернадський, Володимир Іванович
Вернадський, Володимир Іванович (1863, Петербург - 1945) - укр. вчений-натураліст і мислитель-енциклопедист, заснував вчення про біосферу і ноосферу, генетичну мінералогію, геохімію; теоретик наукознавства і організатор науки; провідний співзасновник і перший президент УАН (1918 - 1921) З. акінчив природниче відділення фізико-математичного ф-ту Петербурзького ун-ту (1885). Викладав у Московському ун-ті(1890 - 1911); від 1911 р. - у Петербурзі. Від 1918 р. - перший "голова-президент" УАН. Ще за життя - один із визнаних лідерів світового природознавства. За В., наука про природу є водночас і наукою про людину. У методології поєднував позитивістське надання переваги фактові й експерименту із філософським осягненням локального в контексті глобального, частини - через призму цілого, конечного - у зв'язку з безконечним. Був філософом у науці і вченим у філософії. Усвідомлював себе реалістом і філософським скептиком. Саму людину, вид homo sapiens В. розглядав не як остаточний, а як проміжний, перехідний до принципово іншого, розвиненішого виду. Цікавився філософією голізму, ідеями Вайтгеда, давньоіндійськ. філософсько-релігійними вченнями. На офіційно-ідеологічному рівні стверджував думку про примат науки над філософією Х. оч атеїстом В. не був і в глибині душі вважав себе "глибоко релігійною людиною", відчував релігію "як найглибший прояв особистості". Релігійність В. гностична, а не церковно-конфесійна. У науковому світогляді В. домінувала тенденція до осягнення хімії, біології та науки в цілому як геологічно-планетарних феноменів. Розробив учення про біосферу як особливу геологічну оболонку Землі; розкрив її структуру й динаміку; обґрунтував фундаментальний висновок про докорінну відмінність живого від неживого, а відтак - про неможливість виникнення одного з іншого. Найголовнішою у філософській творчості В. є ідея переходу біосфери в ноосферу. Розробляючи концепцію біосфери, ввів поняття "жива речовина" як сукупність живих організмів. В осмисленні цього феномена дійшов наступних висновків: 1) жива речовина є носієм і продуцентом біохімічної енергії; 2) поява homo sapiens та розвиток суспільства привели до нового формоутворення зазначеної енергії - "енергії людської культури", або "культурної біогеохімічної енергії", як геологічної сили і визначального чинника в геологічній історії планети; 3) ця біохімічна й соціальна енергія розуму (насамперед, наукової думки) та серця людини є рушієм перетворення біосфери в ноосферу, "царства живої речовини" - в "царство розуму". Виникнення ноосфери В. пов'язував, зокрема, з виходом широких народних мас на арену творення історії, з демократизацією державного ладу. Відмежовуючись від сталінського тоталітаризму, разом з тим В. рішуче відхиляв найзвабливіші пропозиції від західних ун-тів про еміграцію. Майбутнє пов'язував не з соціалізмом чи капіталізмом, а із ноосферною спільнотою збратаного людства. Всупереч реаліям сталінізму, наполягав на незамінності кожної окремішної людини, на незборимій силі вільної наукової думки.[br]Осн. тв.: "Біосфера і ноосфера" (1989); "Наукова думка як планетарне явище" (1991); "Жива речовина і біосфера" (1994); "Публіцистичні статті" (1995); "Про науку". У 2 т. (1997); "Декілька слів про ноосферу" (1944).Філософський енциклопедичний словник > Вернадський, Володимир Іванович
-
18 Липківський, Василь Костянтинович
Липківський, Василь Костянтинович (1864, с. Полудні, Київщина - 1937) - священик, канд. богослов'я, активний учасник укр. національного церковного руху пер. трет. XX ст. в православній церкві в Україні по здобуттю нею автокефалії. Закінчив КДА. Перекладач богословських текстів на укр. мову. Більшість його творів було знищено. Брав участь у відновленні діяльності укр. православних громад, у формуванні та діяльності Всеукраїнських православних церковних рад. Один із організаторів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). 1921 р. Всеукраїнським православним церковним собором обраний архієпископом УАПЦ, митрополитом Київським і всієї України. Під тиском радянських репресивних органів на другому соборі Церкви 20.10.1927 р. "звільнений від тягаря митрополичого служіння". 1937 р. заарештований НКВД за "антирадянську" діяльність і згодом розстріляний. Вніс значний вклад у "розмосковлення" та модернізацію православ'я в Україні, ліквідацію в ньому монархічно-єпископських засад А. втор кількатомної "Історії Української Православної Церкви", збірників проповідей, ряду богословських та публіцистичних праць.[br]Осн. тв.: "Православна Христова церква українського народу" (1951); "Відродження Церкви в Україні (1917 - 1930)" (1959); "Відродження Української церкви" (1961).Філософський енциклопедичний словник > Липківський, Василь Костянтинович
-
19 Павлик, Михайло Іванович
Павлик, Михайло Іванович (1853, с М. онастирське, Прикарпаття - 1915) - укр. письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Закінчив дві гімназії - Коломийську і Львівську академічну. Навчався на класичному відділенні філософського ф-ту. Товариш і соратник Франка. Перебуваючи закордоном (1879 - 1882), видавав разом із Драгомановим і Подолинським ж. "Громада". Один із засновників і організаторів укр. демократичної преси в Галичині; стояв біля витоків Русько-Української радикальної партії (1890), редактор її друкованих органів: двотижневиків "Народ" (1890 - 1895) і "Хлібороб" (1891 - 1895). Від серед. 90-х рр. XIX ст. відходить від активної громадсько-політичної діяльності та цілковито зосереджується на науковій і видавничій. Ретельно досліджував життя і творчість Драгоманова. За переконаннями П. - соціаліст, з ухилом у "селянолюбство". Високо цінував "Капітал" Маркса, вважав цей твір "наріжним каменем соціалізму". Та передовсім був палким прихильником Бєлінського, речником драгоманівсько-громадівського соціалізму і національно-визвольних змагань українців. Бачив Україну спілкою самоврядних громад. Шанував рос. культуру, але перебування України під Росією оцінював, слідом за Драгомановим, як "пропащий час".[br]Осн. тв.: "Карл Маркс/Некролог" (1883); "Михайло Петрович Драгоманов. 1841 - 1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" (1896); "Переписна Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. 1876 - 1895." У 6 т. (1901 - 1912); "Московофільство" (1906); "Михайло Драгоманов як політик" (1911); "Твори" (1959); "Проза. Публіцистика Л. истування/3 маловідомої спадщини" (1995).Філософський енциклопедичний словник > Павлик, Михайло Іванович
-
20 профорг
(скор. від профспілковий організатор) trade (амер. labor) union organizer
- 1
- 2
См. также в других словарях:
організатор — [орган іза/тор] ра, м. (на) ров і/ ру, мн. рие, р іў … Орфоепічний словник української мови
організатор — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
організатор — а, ч. Той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що небудь. || Той, хто має здібності до організаційної роботи … Український тлумачний словник
організатор — (той, хто організовує, засновує, налагоджує / впорядковує що н.), призвідник, призвідець, призвідця; заводій (перев. витівок, бенкетів, сварок), заводіяка … Словник синонімів української мови
організатор торгівлі — юридична особа, виключним видом діяльності якої є надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно правових угод щодо товарно матеріальних та (або) фінансових ресурсів … Глосарій термінів фондового ринку
організаторський — а, е. Прикм. до організатор. || Спрямований на організацію чого небудь. Організаторська діяльність … Український тлумачний словник
організаторка — и. Жін. до організатор … Український тлумачний словник
аналізатор — а, ч. 1) фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін. •• Багатото/чковий аналіза/тор аналізатор, призначений для аналізу проб, відібраних з двох або більше точок. Опти/чний аналіза/тор аналізатор, в якому… … Український тлумачний словник
біокаталізатор — а, ч. Речовина, що регулює перебіг хімічних реакцій в живих організмах; фермент, ензим … Український тлумачний словник
біостабілізатор — а, ч. Установка для переробки органічних відходів сільського господаоства на компост … Український тлумачний словник
аранжер — Аранжер: організатор, ініціатор [46 1,46 2] розпорядник, керівник [18;35] той, хто щось організовує, влаштовує, організатор [44 1] той, що влаштовує щось, організатор. [IV] … Толковый украинский словарь