огл.

сокр. от оглавление

1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;

2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;

3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;

4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;

5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.

* * *

1) куди́

2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко

невдалий, невдатний, (редко) невдачний; специальнее: (несчастливый) нещасливий, (зап.) нефортунний; (нескладный) недоладни[і]й; (неметкий) невлучний, (неостроумный) недотепний. [З його терорист вийшов-би поганенький, невдалий (Крим.). Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жінка (Номис). Невдала баталія (Л. Укр.). Невдалі булочки (Сл. Ум.). Невдатний був хан з Магомета Оглі (Леонт.). Невдатна зустріч (Крим.). Ся поема - невдатне наслідування Шевченка (Грінч.). Напечу хліба - невдачний, наварю борщу - несмачний (Харк. Збірн.). Нещасливий добір п'єс на першу виставу (Грінч.). Той роман видався мені дуже недоладнім (Крим.)]. -ный исход - невдалий (нещасливий) кінець. -ное сравнение - невдале (невлучне) порівняння. -ная шутка - невдалий (недотепний, невлучний) жарт.

* * *

огладить

1) обгладжувати, обгладити, обточувати, обточити, (о мн.) пообгладжувати, пообточувати;

2) (утюгом) обпрасовувати, обпрасувати, пообпрасовувати. [Родина дуже велика, одна всіх не обпрасуєш];

3) см. Обобрать. Оглаженный -

1) обгладжений, обточений;

2) обпрасований;

3) см. Обобранный.

* * *

несов.; сов. - огл`адить

огладиться обгладжуватися, обгладитися, обточуватися, обточитися, пообгладжуватися, пообточуватися. [Каміння пообгладжувалося від повсякчасного прибою води].

* * *

несов.; сов. - огл`адиться

1) огла́джувати себе́, огла́дити себе́

2) строит. (несов.) огла́джуватися

оглянуться оглядатися, оглянутися, озиратися, озирнутися. Итти не -ваясь - іти не оглядаючись, не озираючись. -нись на себя, каков ты сам - подивися в воду на свою вроду. -ваться вокруг, по сторонам - розглядатися, розглянутися, роздивлятися, роздивитися, озиратися, озирнутися, роззиратися, роззирнутися, навкруги, на всі боки. [Він розглянувся по хаті]. Не успеть -нуться - не зчутися, не зоглядітися, не згледітися. Срв. Опомниться. И -нуться не успели, как лето прошло - і не зчулися, як літо минулося. Оглядеться - огля[е]дітися, розгля[е]дітися, роздивитися.

* * *

1) ( смотреть назад) огляда́тися, огля́нутися, озира́тися, озирну́тися

2) несов. перен. огляда́тися

3) (несов.: посмотреть вокруг себя) огле́дітися, огля́дітися

н’ойн’огл’ын’ын

сущ.

соринка; шерстинка