нко

див. Гордієнко, Анатолій Терентійович

див. Гордієнко, Анатолій Терентійович

Гордієнко, Анатолій Терентійович (1937, с. Тимоновичі Чернігівської обл. - 1995) - укр. філософ. Закінчив історико-філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1959), докт. філософських наук, проф., засл. діяч науки (1987). Тривалий час очолював від. сучасної зарубіжної філософії Ін-ту філософії НАНУ, працював заст. директора ін-ту з питань наукової роботи, очолював спеціалізовану раду по захисту канд. і докт. дис. Автор 125 наукових праць (з них 7 - індивідуальні монографії), присвячених дослідженню методологічних проблем естетичної теорії, філософії людини, аналізові соціально-філософських і соціокультурних концепцій, поширених на Заході у 70 - 90-х рр.

[br]

Осн. тв.: "Мистецтво, дійсність і свобода художньої творчості" (1966); "Суспільне життя і художній талант" (1972); "У боротьбі за людину" (1977); "В ідейних битвах сучасності" (1981); "Аксіологічна драма XX ст." (2000).

див. Огієнко, Іван

див. Огієнко, Іван

Огієнко, Іван (митрополит Іларіон) (1882, Брусилів, Київщина, нині Житомирська обл. - 1972) - укр. вчений-богослов, культуролог, філософ, церковний, державний діяч. Навчався у Київській військово-фельдшерській школі, 1903 р. успішно склав іспит зрілості при Острозькій класичній гімназії (Волинь), що надало йому право вступу до ун-ту св. Володимира, яке він і реалізував цього ж року. Вже під час навчання в ун-ті (1903 - 1909) О. проявив себе як талановитий вчений-філолог, громадський і культурний діяч. Від початку заснування Українського наукового тов-ва в Києві (1907) брав у ньому активну участь, співпрацював з Грушевським, Грінченком, Житецьким. Особливу увагу приділяв питанням розвитку укр. мови, зокрема укладанню підручників ("по яких можна вчитись і вчити українській мові"), перекладам на укр. мову українознавчих студій Перетца, Лободи, Петрова та ін. Результатом його зацікавлень в історії укр. культури й філософії була канд. дис. (1909) на тему "Ключ розуміння Іоаникія Галятовського". Працював на посаді міністра освіти, потім міністра ісповідань в уряді Української Народної Республіки (1918 - 1921). Як політичний і державний діяч О. активно опікувався питаннями возз'єднання укр. земель (брав активну участь у проведенні акту злуки Західноукраїнської Народної республіки і Української Народної республіки в єдину соборну Українську державу, 1919 р.); розвитком освіти, зокрема україномовними підручниками, словникарством, термінологією. О. - засновник і перший ректор Державного українського ун-ту в Кам'янці-Подільському (1918). З падінням 1920 р. уряду Директорії О. змушений емігрувати, але й на еміграції продовжував напружену наукову працю. Од 1926 по 1932 р. О. - проф. церковнослов'янської мови і кириличної палеографії православного богословського ф-ту Варшавського ун-ту. У 1931 р. Чехословацький ун-т у Брно присудив О. ступінь докт. філософії. Для О. як церковного діяча була характерною діяльність з українізації церковно-релігійного життя, відродження укр. православ'я. Під час польської еміграції вчений опікувався Українською Церковною Радою, яка мала на меті утворення Автокефальної Православної Церкви. В1940 р. О. завершив переклад Біблії укр. мовою Ц. ього ж року він був висвячений архієпископом Холмським і Підляським О. д 1947 р. О. - в Канаді, де в 1951 р. його було обрано Первоієрархом Української Греко-Православної Церкви з титулом "митрополит Вінніпегу і всієї Канади". У своїх релігієзнавчих працях О. чітко визначив ті риси, які характеризують Українське православ'я: демократизм, соборноправність, євангелістськість, побутовість. О. ґрунтовно займався питаннями мови церковно-релігійного життя, ролі Церкви в культурному житті нації, християнського екуменізму. В 1992 р І. н-т філософії ім. Г. Сковороди НАНУ започаткував Огієнківські читання. Утворено Всеукраїнське Огієнківське товариство. Науковий здобуток О. становить більше тисячі творів.

[br]

Осн. тв.: "Дохристиянські вірування українського народу", "Кирило і Мефодій", "УкраїнськаЦерква", "Ідеологія Української Церкви", "Українська патрологія", "Біблійні студії" та ін.

1. n

1) смак, присмак; запах; домішка

2) невелика кількість; ковток; крапля

3) ковток спиртного

4) дзвінкий удар (ляпанець)

5) чмокання, цмокання; прицмокування

6) дзвінкий поцілунок

7) клацання; цокотіння

8) розм. спроба

9) мор. смек (однощоглове рибацьке судно)

2. adv розм.

прямо, просто; у саму точку

3. v

1) чмокати, цмокати; прицмокувати

2) дзвінко цілувати

3) смакувати

4) ляпати, ляскати

5) шльопати

6) плескати

7) спорт. гасити м'яч

8) мати смак (присмак); пахнути, відгонити (чимсь); мати домішку (чогось — of)

9) відчуватися; спостерігатися

10) сприймати смак (присмак, запах)

* * *

1) смак, присмак; запах

2) невелика кількість; ковток; крапля; ковток ( спиртного)

1) мати смак, присмак; пахнути; віддавати, відгонити ( чим-небудь); відчуватися; спостерігатися

2) уловлювати смак, присмак, запах ( чого-небудь)

1) ( дзвінкий) ляпанець; удар

2) цмокання, прицмокування; дзвінкий поцілунок

3) клацання

4) спроба

1) цмокати, прицмокувати; дзвінко цілувати; чавкати

2) смакувати

3) клацати, ляскати (бичем, батогом)

4) шльопати

5) ляскати, хлопати

6) cпopт. гасити м'яч

int звуконасл. шльоп, клац!

дзвінко, голосно, гучно, лунко.

* * *

гучно, голосно, грімко; (звонко) дзвінко.

* * *

1) матінка, матуся, матуня, ненька, ум.-ласк. матіночка, матінонька, матусечка, матусенька, матунька, матонька, маточка, ненечка. [Люба матінка (Л. Укр.). Сирітка без матусі (Франко). Матуня йде (Гнід.)]. -ки! - матінко (моя)! ненечко (моя)! ой, леле! [Матінко моя! та чи вас я бачу?! (Крим.). Ненечко моя! що то була за пика! (Крим.). Ой, ненечко, як-же я злякалась! (Київщ.)];

2) (вежливое обращение) паніматка, (голубушка) матуся, (народн.: тётушка) тітка, (фамил.) паньматка; ум.-ласк. паніматочка, пані[ь]матуся, тіточка. [Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму (Рудч.). Купуйте, матусю, це-ж дуже дешево! (Борзенщ.). Сідайте, тітко, на воза, підвезу до самого міста (Брацлавщ.). Молоді кричать Явдосі: «Ану, паньматко! вибирай місце на щасливу продажу» (Квітка)];

3) (жена священника, монахиня) паніматка, матушка, (зап. и гал.) їмосць (-сци), добродійка, ум.-ласк. паніматочка, паніматуся, паніматуня, матушечка. [Старосвітські батюшки та матушки (Н.-Лев.). А що ви, їмосць, сина привезли? (Свидн.)].

* * *

1) ( мать) фольк. ма́тінка, ласк. матуся, мату́сенька, не́ня, не́нька, ма́тіночка

2) (обращение к пожилой женщине - зват.) ма́тінко, мату́сю

3) (жена священника; монахиня) ист. паніма́тка, паньма́тка

1) вимовляти (слово); виражати мовою (голосом); артикулювати (звук); видавати звуки

2) висловлювати, кричати (про щось)

3) співати, наспівувати

4) муз. виконувати вокалізи

5) фон. вокалізувати; вимовляти дзвінко

6) позначати голосні звуки

* * *

1) видавати звуки; виражати голосом, мовленням; вимовляти ( слово); артикулювати ( звук)

2) виражати, висловлювати; кричати ( про що-небудь)

3) співати; наспівувати; муз. виконувати вокалізи

4) грам. вокалізувати, дзвінко вимовляти, озвончувати; позначати голосні звуки

1. n

1) голос

2) звук

3) думка, голос

4) рупор, виразник думки

5) чутка

6) репутація, слава

7) муз. голос, вокальна партія

8) співак; співачка

9) військ. радіотелефонний зв'язок

10) грам. стан

2. v

1) висловлювати, виражати (словами)

2) бути виразником (думки)

3) вимовляти (слово тощо)

4) фон. вимовляти дзвінко

5) поет. наділяти голосом

6) муз. настроювати

* * *

1) голос; in a gentle voice м’яко, м’яким тоном; in a loud voice гучно, гучним голосом; to raise one‘s voice підвищити голос; he likes to hear his own voice він любить слухати сам себе, він любить ораторствувати; здатність співати; voice trial проба голосів, прослуховування співаків; to teach voice займатися постановкою голосу; he‘s got a good voice у нього гарний голос, він гарно співає; рел. глас; the voice of God /of the Lord/ глас божий /господень/; the voice of one crying in the wilderness глас волаючого в пустелі

2) звук; the voices of the night нічні звуки, голоси ночі; the voice of cuckoo кування; the voice of the stream журчання струмка; the voice of the waves [or the seaˌ of the storm] голос /рев/ хвиль [моря, бурі]; the voice of the hyena виття гієни; the hounds gave voice собаки подали голос; собаки загавкали

3) вираження внутрішнього почуття, переконання ; внутрішній голос voice of duty [of conscience, of reason, of blood] голос боргу [совісті, розуму, крові]

4) думка, голос; to have a voice in smth. мати право виразити свою думку, здійснити вплив I have no voice in the matter це від мене не залежить; to give voice to smth. виразити /висловити/ що-небудь.; they gave voice to their indignation вони виразили своє обурення; to givevoice to the general opinion виразити спільну думку; to follow the voice of the people прислухатися до голосу народу; to give voice for smth. висловитися з приводу чогось.; my voice is for peace я стою за мир; to raise one‘s voice against smth. висловитися проти чого-небудь; I count on your voice я розраховую, що ви говоритимете на мою користь/підтримуєте мене/; without a dissentient voice одноголосно; give few thy voice ( Shakespeare) говори менше, не будь; рупор, той, хто виражає думку; this newspaper is the voice of government ця газета є рупором/виражає думку/ уряду

5) запорука муз. співак; співачка; вокальна партія; голос; the song is arranged for singing by 3 voice s пісня в /на/ три голоси

військ., тех. (радіо-телефонний зв’язок; range of voice дальність радіо-телефонного зв’яку; voice call sign радіо мікрофонний позивний; voice channel лінія /канал/ телефонного зв’язку; voice frequency тональна частотність; the voice of Nature поклик природи; with one voice (всі) в один голос, одностайно, одноголосно, як одна людина ; the voice of the turtledove рел. голос горлиці; поклик любові; a still small voice рел. віяння тихого вітру; голос совісті, внутрішній голос the voice of one man is the voice of no one поет. = один в полі не воїн; the voice of the people is the voice of God поет. глас народу — глас божий

1) виражати ( словами); висловлювати; to voice one‘s protest виразити протест; chosen to voice their grievance обраний, щоб висловити їх скаргу; бути тим хто виражає(ч.иєїсь думки); to voice the opposition бути рупором опозиції

2) вимовляти ( слова)

3) грам. вимовляти дзвінко, озвінчувати

4) поет, наділяти голосом

5) муз. настроювати ( орган)

інкогніто, непізнано.

* * *

1) нареч. інко́гніто

2) в знач. сущ. інко́гніто нескл., м., с.

1) ласк. ма́тінка, неня

2) (в ласково-фамильярном обращении к женщине - зват.) ма́тінко; (к мужчине - зват.) ба́течку, ба́теньку

1) мати и (реже) матір (-тери, вин. п. матір, им. мн. матері), матірка (очень употреб. во мн. матірки), матка, (ласк.: родная) неня (-ні), ненька, (не только мама) мама (мн. мами, - мів, -мам). [Проваджала сина мати (Шевч.). Мати вже вмерла, а дочка, як і матір, ходить тепер по наймах (Грінч.). Хай живе ось тут з синами, що погибли передчасно, всиротили матірок (Франко). Який тепер світ настав, що син матки не пізнав (Пісня). Неня притисла до грудей дитину (Кониськ.). Та накажіть моїй неньці, що я умру хутко (Пісня). Чого та скрипка так голосить, мов сто мамів ридає за синами? (Франко)]. Родная мать - рідна (редко питима) мати (матір и т. п.), неня, ненька. [Тільки в світі правди, що рідная мати (Пісня). Де-ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (М. Вовч.)]. Не родная мать - не рідна мати; срв. Мачеха. Богоданная мать - богодана мати, сваха, (для зятя) теща, (для невестки) свекруха. Крёстная, крестовая мать - хрищена мати, (зап.) нанашка, (ласк.) нанася. Молочная мать - мамка. Названная, приёмная мать - названа мати. Посажённая мать - весільна, вінчальна, посадна, посаджена, головата, стольна, прохана мати. Быть посажённою -рью - матерювати, бути за весільну и т. п. матір, бути за матір у кого. Мать сыра земля - сира земля, земля-мати. [Розступися, сира земле! (Пісня)]. Кузькина мать - см. Кузькина. Мать родная, родимая! - матінко моя (ріднесенька)! ненько (моя)! ненечко (моя)! срв. Матушки! (под Матушка 1). Быть вместо -ри кому - бути за матір кому. Не имеющий, лишённый -ри - безматірній;

2) см. Матушка 2;

3) (перен.) - а) (благодетельница) мати, матінка, ненька; б) (родоначальница) мати. [Київ - мати міст руських];

4) (о монахине) паніматка. Мать игуменья - паніматка ігуменя (гуменія), матушка (Сл. Гр.). Честная мать (почтит. обращение) - матінка-добродійка. Мать честная! (восклиц. удивления) - мати божа! (полон.: зап.) матко боска! срв. Матушки! (под Матушка 1). [Матко боска (ченстоховська)! що це ти наробила?! (Брацлавщ.)].

* * *

1) ма́ти, -тері; ма́тінка; (только о женщине ласк.) неня, не́нька, мату́ся

2) (обращение к женщине - зват.) ма́тінко

3) (жена священника; монахиня) паніма́тка, паньма́тка

поворотиться повертатися, повернутися, обертатися, обернутися, завертатися, завернутися. [Почуває на собі погляд його і повертається. Обернувся (завернувся) обличчям до стіни]. -ваться с боку на бок - обертатися з боку на бік. [Як зболить її їден бік, вона обертається на другий (Рудан.)]. -ся к кому спиной - повернутися (завернутися) до кого плечима. -ться (обращаться) к чему - звертатися, звернутися до чого. [Щасливеє створіння, квітка, й та радіючи звертається до світу (Грінч.)]. Там так тесно, что нельзя -титься - там така тіснота, що не можна (ніяк) завернутися. Ну, -вайся живей! - А ну лиш, мерщій (хутчій)! звихайся (звивайся, ворочайся) швидше! [Ой, матінко, утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько (Грінч. III). Ой, матінко-вутко, звихай-же ся хутко (Грінч. III)].

* * *

несов.; сов. - поворот`иться

1) см. повёртываться

2) (несов.: действовать, делать что-л.) поверта́тися

1) шумли́во; го́мінко, гомінли́во, гамірли́во

2) гомінли́во, го́мінко; гамірли́во; галасли́во