-
1 нерухомий
motionless, immobile, immovable, stationary, fixed -
2 нерухомий
( про майно) fast, immovable, real -
3 нерухомий
1) (находящийся в состоянии покоя, прям. и перен.) неподвижный; недви́жи́мый, недви́жный2) юр. недви́жимый -
4 нерухомий
figé -
5 нерухомий
neruhomyjприкм. -
6 нерухомий
უძრავი -
7 нерухомий
areketsiz -
8 непорушний
1) ( нерухомий) immovable, still2) ( який не може бути порушений) indefeasible, irrefrangible, sacred; ( недоторканний) inviolable, reserved3) ( незмінний) unalterable, irrevocable, immutable4) ( міцний) firm, stable, unshakeable -
9 скляний
-
10 стоячий
-
11 центр
чcentre; амер. centerнерухомий центр тех. — fulcrum, fixed pivot
обчислювальний центр — computer ( computation) centre
телевізійний центр — television centre, TV station
центр міста — centre of city ( town), city centre, city core, urban core
центр нападу спорт. — centre of attack
центр уваги — the centre of attention, cynosure, focus of interest/attention; фіг. hub
-
12 Аристотель Стагірит
Аристотель Стагірит (384, Стагір - 322) - давньогрецьк. філософ, засновник перипатетичної школи (Лікей). В 367 - 347 рр. - в Академії Платона, спершу як слухач, пізніше - як викладач. Вихователь Александра Македонського. Першим з мислителів Античності здійснив спробу дати наукове обґрунтування філософії та філософське обґрунтування наук. Філософію А.С. поділяв на теоретичну, або умоглядну, мета якої - знання задля знання; практичну - знання для діяльності; пойєтичну, творчу - знання заради творчості. Теоретична поділяється на фізичну, математичну і першу ("теологічну") філософію. Фізична філософія, за А.С., вивчає те, що існує "окремо" і рухається; математична - те, що не існує "окремо" (тобто абстракції) і нерухоме; перша, або власне філософія ("Софія"), - те, що існує "окремо" й нерухоме. До практичної філософії А.С. зараховував етику і політику, а до пойєтичної - риторику та поетику. При цьому теоретична філософія за своїм значенням цінніша порівняно з практичною й пойєтичною, а софійна - й щодо інших галузей теоретичної філософії. Першу філософію А.С., яка отримала пізніше назву "Метафізика", можна поділити на загальну метафізику, яка вивчає суще як таке і його атрибути самі по собі, та часткову метафізику ("теологічна філософія"), предмет якої - "нерухомий вічний перший двигун". Основу онтології А.С. складають: категоріальний аналіз сущого; каузальний - субстанції; модальний - співвідношення можливості й реальності. На відміну від категоріального, каузальний аналіз спрямований у А.С. вже не на суще загалом, а лише на субстанційне суще, на з'ясування першооснов чи "причин субстанції", в якості яких постають: 1) матеріальна причинаматерія; 2) формальна причина - морфе, форма, ейдос, або щосьність, сутність; 3) джерело руху, створююча першооснова; 4) мета, "те, заради чого". Базовою в А.С. є кореляція матерії й форми, матеріальної та формальної причин, при провідній ролі останньої; рушійна ж і цільова причини можуть і збігатися (особливо в живій природі) з формальною. А.С., всупереч Платону, вважав, що форма, ейдос існує не як щось окреме щодо відповідної множини утворень, а в самій множині, як певний спільний предикат цих утворень, зафіксований у слові. Матерія постає тут як чиста можливість, потенція речі; форма - як реалізація такої можливості; рух - як процес переходу від потенції до дійсності, актуалізація матерії через її втілення в конкретних речах. Чільне місце в філософській системі А.С. посідає, за обсягом, "фізична філософія", розроблена в діапазоні від з'ясування першооснов природи і руху через космологію, теорію елементів до біологічних трактатів і праці, засновної для психології. Як і в Платона, етика й політика в системі А.С. утворюють цілісну "філософію про людське", предметом якої є практична діяльність і поведінка. Етика, за А.С., має справу з "правильною нормою" поведінки, зумовленою соціально і, на відміну від положень теоретичної науки, недедукованою й не всезагальною. Він визначає вище людське благо як щастя (евдемонію), але не всяке, а тільки доброчинне, добре. Евдемонічний пік щастя досягається за дотримання споглядального життя, тобто в заняттях філософією. Вчення А.С. про політичне мистецтво (політіке техне) охоплює сферу економічних, соціальних і правових установ та етику - в розширеному її тлумаченні. Поліс А.С. розглядає як природне утворення, людину відповідно - як "тварину політичну" Р. оль держави А.С. вбачав передусім у вихованні гідних громадян, духовний світ і практичну життєдіяльність яких визначала б доброчинність (арете). Аналізуючи форми державної влади, він виокремлює три позитивні форми правління (монархію, аристократію та політію), які можуть трансформуватися у три відповідні їм негативні форми - тиранію, олігархію та крайню демократію. Вчення А.С. є одним з етапів не лише античної, а й світової філософії. Його ідеї донині зберігають життєздатність, впливаючи не лише на філософський лексикон, а й на стилістику наукового мислення.[br]Осн. тв.: "Фізика"; "Про виникнення і знищення"; "Про небо"; "Про виникнення тварин"; "Про частини тварин"; "Про душу".І. Бойченко -
13 Ксенофан із Колофона
Ксенофан із Колофона (570 до н. е., Іонія - після 478 до н. е.) - давньогрецьк. мислитель, предтеча елейської школи. Після захоплення Іонії персами (540 до н. е.) емігрував до Італії, де близько 70 років жив у блуканнях. К - перший критик еллінської культурної традиції: висміюючи узвичаєні і загальновизнані релігійні погляди, він спростовує антропоморфізм в уявленнях про богів, обстоює ідею єдиного всемогутнього Бога, позбавленого людиноподібних рис. (Він всеприсутній, усюди рівний Собі, нерухомий, незмінний, вічний.) Ознаки ксенофанівського розуміння Бога відбилися у Єдиному Парменіда. У філософії К. вперше віднаходимо принципове для елеатів розрізнення знання і гадки (опінії): "Ми нічого вірогідно не чуємо і не бачимо, а завжди лише гадаємо. Істину ж знає, мабуть, тільки Бог". К., фактично, сформулював проблему меж і вірогідності пізнання. У поваленні усталених культурних авторитетів (якот Гомер, Гесіод, узвичаєні погляди й уявлення) та в апелюванні до раціональної здатності мислення К. передує софістам. Античні скептики також вбачали у К. близькі їм мотиви.
См. также в других словарях:
нерухомий — I а, е. 1) Який не рухається, залишається в тому самому положенні. •• Нерухо/мі вкла/ди вклади, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції. 2) перен. Який не змінює свого виразу (про погляд, обличчя і т. ін.). 3) розм., рідко. Те… … Український тлумачний словник
нерухомий — [неирухо/мией] м. (на) мому/ м ім, мн. м і … Орфоепічний словник української мови
нерухомий — 1) (який не рухається, лишається в тому самому положенні), непорушний, незрушний, завмерлий, застиглий; закляклий, закам янілий, скам янілий, задерев янілий, заціпенілий, закостенілий, помертвілий (про людину, частини її тіла та про тварину який… … Словник синонімів української мови
нерухомий — 1 прикметник який не рухається; незворушний; нерухливий нерухомий 2 прикметник про будівлі, земельну ділянки … Орфографічний словник української мови
Назви свят літургійного року — Назви релігійних свят побутують у богословській літературі в повній та скороченій формах. Наприклад: Різдво, Різдво Христове і Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Повні назви свят можуть бути поширені різними додатками відповідно до вимог стилю й … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
дерев'яний — а, е. 1) Прикм. до дерево 2). || Зробл. з дерева. || Виконаний по дереву. •• Дерев я/ні духові/ інструме/нти назва групи інструментів симфонічного оркестру, до якої входять: флейти, гобої, кларнети та фаготи. 2) перен. Позбавлений ознак життя;… … Український тлумачний словник
засік — а, ч. Відгороджене місце в коморі, зерносховищі і т. ін. для зсипання зерна або великий і високий, найчастіше нерухомий ящик із лядою для зсипання зерна, борошна. || Взагалі відгороджене місце для зберігання чого небудь … Український тлумачний словник
іммобільний — а, е. Нерухомий … Український тлумачний словник
мертвенний — а, е. 1) Те саме, що мертвецький 1). Мертвенна блідість. 2) перен. Позбавлений ознак життя; застиглий, нерухомий. || Відірваний від життя; який гальмує поступ, розвиток чого небудь … Український тлумачний словник
мертвий — а, е. 1) Такий, у якому припинилося життя; померлий; прот. живий. || у знач. ім. ме/ртвий, вого, ч.; ме/ртва, вої, ж. Мрець. || Про частини тіла мерця. || Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність). || перен. Надзвичайно схвильований,… … Український тлумачний словник
недвижний — а, е, діал. Нерухомий … Український тлумачний словник