нелюдимий

См. также в других словарях:

• нелюдимий — а, е. 1) Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. 2) На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний …   Український тлумачний словник

• нелюдимий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• здичавілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти. 2) у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур яном (про сад, поле і т. ін.). 3) у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства …   Український тлумачний словник

• нелюдимість — мості, ж. Властивість за знач. нелюдимий 1) …   Український тлумачний словник

• нелюдимо — Присл. до нелюдимий …   Український тлумачний словник

• нелюдний — а, е. 1) Те саме, що безлюдний. 2) діал. Нелюдимий (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

• відлюд(ь)куватий — (який тримається, мешкає осторонь від людей, самітно), відлюдний, нелюдимий, вовкуватий, дикий …   Словник синонімів української мови

• відлюд(ь)куватий — (який тримається, мешкає осторонь від людей, самітно), відлюдний, нелюдимий, вовкуватий, дикий …   Словник синонімів української мови

• незлюдний — на, не, (невлюдний, на, не), Ол. Який не живе з людьми; нелюдимий, уникає людей …   Словник лемківскої говірки