-
1 незрозумілість
жunintelligibility, incomprehensibility, obscurity -
2 незрозумілість
- остінепонятность; необъяснимость; непостижимость; невразумительность, нечленораздельность; невнятность -
3 незрозумілість
nezrozumilist'ж. -
4 еволюція
I ЕВОЛЮЦІЯ (лат. evolutio - розкриття, розвиток) - термін, що позначає розвиток, переважно незворотні зміни, які мають місце в живій і неживій природі, а також у соціальних системах. Е. може вести до ускладнення, диференціації, підвищення рівня організації системи (прогресивна Е.) або ж, навпаки, до пониження її рівня. Можливою є також Е. при збереженні загального рівня (або висоти) організації, напр., Е. геологічних систем, мовних. Термін "Е." найчастіше застосовується на означення розвитку біологічних об'єктів під впливом природного добору. Ранніми натуралістами Е. уявлялась як послідовність органічних форм, тобто "драбина істот", пояснення якої не виходило за межі ідей креаціонізму. Незрозумілість механізмів і рушійних сил Е. призвела до появи спекулятивних концепцій Е., найбільш завершеною серед яких була теорія Ламарка. Згідно з нею, Е. організмів - це двоєдиний процес. Один тип еволюційних змін відбувається під дією внутрішніх сил, інший - в результаті пристосування до середовища. Дарвін відмовився від ламарківської теорії безпосереднього пристосування й охарактеризував рушійну силу Е. через взаємодію спадковості, мінливості і добору. Подальший розвиток теорії Е. пов'язаний з успіхами генетики, започаткованої законами Менделя про розщеплення ознак при схрещуванні. Успіхи генетики відкрили шлях для дослідження видових популяцій. Особливе місце займає група еволюційних уявлень (від Ламарка до Спенсера), за якими на неадаптивні, незалежні від середовища, зміни накладаються адаптації, обумовлені середовищем. Стосовно соціальних систем Е. розглядається як аспект розгортання історичного процесу, який базується на поступових кількісних змінах. У цьому розумінні антиподом Е. є революція.[br]II див. еволюція та революція -
5 абсолют
АБСОЛЮТ ( від лат. absolutus - безумовний, необмежений) - одне з основних понять духовної культури людства, що виражає граничну загальну основу сущого й найвищу цінність для людини. Поняття "А." віддавна існувало в філософії і поза її межами - в міфології, релігії, суспільних стосунках, але сам термін набув поширення у XVIII ст. в нім. класичній філософи. Уявлення про найвище, абсолютне виникло тому, що людина живе в світі, який набагато перевершує її могутністю, незрозумілістю, протистоїть їй практично і духовно. А. втілює два моменти - силу світу і бажання людини підкорити цю силу чи умилостивити її. Сама по собі людина несамодостатня, їй потрібна опора, яку вона вбачала в А. Онтологічно А. - це подолання скінченності людської істоти, обмеженості її пізнавальних можливостей. А. це є сама людина, але як гранична інстанція її життя він повинен існувати поза нею. Стабільність будь-якої культури, соціальних зв'язків ґрунтується на певній остаточній інстанції, яка не підлягає сумніву, до якої кожен може звернутися, знайти захист чи душевний спокій. Без такого А. суспільство нетривке. Саме він є гарантом моральності стосунків, правових законів, єдності соціуму як цілого. Класичний приклад тлумачення А. подає англ. абсолютний ідеалізм (кін. XIX - поч. XX ст.). Коли держава і релігія почали втрачати силу, Стирлінг (1820 - 1909), Бредлі (1846 - 1924), Мак Таггарт (1866 - 1925) вибудували філософські системи, в яких над видимим світом здіймається незмінна, несуперечлива, гармонійна реальність, з якої випливають усі права і обов'язки людини та яка повинна реалізувати себе в релігії і державі як відображеннях А. Духовна і соціальна руїна завжди проявляється у втраті вищих чи абсолютних цінностей.М. Булатов -
6 атараксія
АТАРАКСІЯ ( від грецьк. ά - заперечна частка; ταραξία - відсутність хвилювання, незворушність, душевний спокій) - поняття, вжите Епікуром для позначення ідеального стану душі, кінцевої мети блаженного життя, до якої повинна прагнути людина. З огляду на потрактування першого блага для людини - насолоди - як відсутності страждання, станом, тотожним А., була незалежність від зовнішніх умов, що досягалось обмеженням потреб, помірністю в насолодах, самовідстороненістю від тривог і небезпек суспільних і державних справ (Діоген Лаертський). Спираючись на нове, відмінне від традиційного, розуміння знання, Епікур заняттям філософією відводив роль засобу досягнення незворушності духа, свободи від страху перед богами, смертю та незрозумілими явищами природи. Витоки ідеї ідеального стану душі як мети людського життя вперше в філософії моралі окреслені Демокритом у його визначенні евтемії як довершеного стану душі, ознаками якого є спокій і рівновага.
См. также в других словарях:
незрозумілість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
незрозумілість — лості, ж. Абстр. ім. до незрозумілий … Український тлумачний словник
непевний — а, е. 1) Який має сумнів щодо достовірності чого небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. 2) Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого небудь, у чиїхось діях. || Нестійкий, нетривкий, хисткий. Непевні… … Український тлумачний словник
таємничий — I 1) (сповнений того, що не стало відомим, що не приступне пізнанню; незрозумілий), таємний, потаємний, потайний, загадковий 2) (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), таємний, потаємний, потайний, незримий, загадковий,… … Словник синонімів української мови
темрява — и, ж. 1) Відсутність світла, освітлення; пітьма, темнота. || Темне, неосвітлене або погано освітлене місце, неосвітлений простір. 2) перен. Щось незрозуміле, невідоме. 3) перен. Відсталість, некультурність, неписьменність … Український тлумачний словник
що — I чого/, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також ві/що, займ. 1) також із підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. •• Зна/єш що? уживається при поясненні чого небудь, пропонуванні… … Український тлумачний словник
Тіло - плоть, воплочення — Хоч багатьом нині здається, що ці терміни майже синонімічні або що термін плоть майже непотрібний в українській мові, елементарне ознайомлення з біблійними й патристичними джерелами богослов я показує, що треба зберегти розрізнення в… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
непевний — I 1) (про голос, рухи, ходу тощо який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість тощо / слабість), невпевнений, нерішучий; нетвердий (про голос, ходу); безві[о]льний (який виражає брак волі, нерішучість); хи(с)ткий, нетривкий,… … Словник синонімів української мови
мішатися — I а/юся, а/єшся, недок. 1) З єднуватися, зливатися з чим небудь. || Втрачати чіткість обрисів; здаватися одною масою. 2) Розташовуватися вперемішку з ким , чим небудь. || Втрачаючи ясність, ставати незрозумілим, плутаним (про думки, вислови). ||… … Український тлумачний словник
мовлення — я, с. 1) Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. •• Автомати/чне мо/влення відтворення добре вивченої серії слів. Вну/трішнє мо/влення мовленнєва діяльність, яка бере участь у процесах мислення та пам яті і не призначена… … Український тлумачний словник
недоступний — а, е. 1) До якого або по якому не можна пройти, підійти. || До якого нема доступу, не можна добратися. 2) для. кого, кому, перен. Якого важко або неможливо досягти, добитися, здійснити і т. ін. через певні обставини, умови, специфіку і т. ін. ||… … Український тлумачний словник
