незграба

abdal

незграба, забрьоха, неоковирний, неповороткий, неохайний О; роззява БТ.

незграбний, нескладний, (пров.) невклюжий; невклюгий, (зап.) неклюжий, (неловкий: о человеке) вайлуватий, (неповоротливый, угловатый) неповоротний, неповороткий, ведмедкуватий, валькуватий, хамулуватий, пентюхуватий, (диал., вульг.) неоковирний, невковирний. [Незграбна постать, вилізши із кобеняка, стала високим, гнучким хлопцем (Васильч.). Незграбне інсценування, що має заховати сліди замаху на наше повпредство (Пр. Правда). Нескладний він якийсь, і повернутися не вміє (Звин.). І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? (Харківщ.). Він якийсь валькуватий, неповороткий (Хорольщ.). Неповоротка думка ніби з'являється йому в чоловічках (Микит.). Серед кімнати стояв дуже довгий і дуже широкий, ведмедкуватий стіл (Яворн.). Хамулуватий чоловік, кінь (Н.-Лев.). А який-же ти невковирний! (Борз.). Здоровенний, міцний, невковирний, він схожий був на товсте корячкувате беревело (Яворн.)]. -жий человек - незграбна и т. п. людина, (сщ.) незграба, хамула (общ. р.), неповертайло (м. р.), неповоротниця (ж. р.) (пров.) невклюга (общ. р.), (увалень) тюхтій (-тія), -тійка. [Чому-ж ви руки не даєте? У-у, незграба! (Черкас.)]. -жее существо - незграбна істота, (сщ.) незграба. [Недалеко від чайок, з моря виринали якісь чорні незграби (Загірня).]

* * *

1) неспритний, (неуклюжий) незграбний, (диал., вульг.) неоковирний, невковирний, (мешковатый: об одежде) бахматий, (о человеке) вайлуватий, (непроворный) немоторний, неметкий и т. п.; (робкий) ніяковий; срв. Ловкий 1. [Став на порозі сірий і незграбний у своїх довгих штанях (Коцюб.). Був у вдови хлопчик, та такий неоковирний (Манж.). Таке воно якесь невковирне та неговірке (Полт.). Я такий смуглявий і ніяковий, а вона мені: «Конваліє!» (Сосюра)]. -кие манеры - незграбні манери. -кий человек - неспритна (незграбна и т. п.) людина, (увалень) незграба, вайло. [«Чому-ж ви руки не подаєте?» У, незграба, не часто, певне, доводиться ходити під руку (Черкас.)];

2) (неумелый) невправний. [У його ще невправні руки, допіро став до цієї роботи (Київщ.)];

3) (неудобный: о вещи) незручний, невигідний, непохватний, (неметкий) незамашний, некидкий. [Незамашна гилка (Луб.)];

4) (неудобный: о положении, обращении и т. п.) ніяковий, незручний. [Проказував він із ніяковою фамільярністю (Корол.)]. Оказаться в -ком положении, попасть в -кое положение - опинитися в ніяковому становищі, потрапити в ніякове становище. Поставить в -кое положение кого - поставити в ніякове становище, зніяковити, (сконфузить) засоромити, заклопотати кого. [«Чому-ж ви не женитесь?» - Максима це питання видимо зніяковило (В. Підмог.)]. Чувствовать себя в -ком положении - почувати себе ніяково (ні в сих, ні в тих), ніяковіти (оконч. зніяковіти), (шутл.) почувати себе як у сливах;

5) (неметкий) невлучливий, невлучкий; невлучний. [Який-же дотеп ваш невлучний! (Київ)]. -кий стрелок - невлучливий (невлучкий) стрілець. Быть -ким кому - бути незручним (невигідним, ніяковим и т. п.) кому.

* * *

1) ( лишённый ловкости) неспри́тний, нело́вкий, невпра́вний; незуга́рний; ( неуклюжий) незгра́бний

2) ( неудобный для пользования) незру́чний, невигі́дний

3) ( неудачный) невда́лий, недоте́пний; ( неметкий) невлу́чний; ( неискусный) невпра́вний

4) ( стеснительный)' ні́яковий и нія́ковий, нело́вкий; ( неприятный) незру́чний

n (pl тж oaves)

1) потворна (дурна) дитина

2) дурник, телепень

3) незграбна людина, незграба

* * *

1) простак, роззява; тупиця, дурень; йолоп

2) незграбна, неотесана людина

3) потворна або дурна, розумово відстала дитина; дурник; дитина, підмінена ельфами

1) молот (-та), вершляг (-га);

2) (о человеке: чучело) одоробло, чепірадло, чуперадло, (мужлан, -нка) ґевал (-ла), ґевалка, (неуклюжий) незграба (общ. р.).

* * *

1) техн. мо́лот; бия́к, -а

2) перен. одоро́бало, одоро́бло, доро́бало, доро́бло, чупера́дло

1) зоол. Ursus - ведмідь (-медя), (диал. ведмідь, -медя). [Швидкий, як ведмідь за перепелицями (Номис). Тягнеться, як ведмідь (Звин.)]. -ведь белый, полярный (U. maritimus) - ведмідь білий, полярний. -ведь обыкновенный, бурый (U. arctos L.) - ведмідь звичайний, бурий; бортняк, бур'янник (-ка); (народн.: мишка, потапыч, топтыгин) вуйко, старий (- рого), великий (-кого), бурмило, бортневий біс (-са). -ведь серый, гризли (U. horribilis) - ведмідь сірий, ґрізлі (нескл.). -ведь ворчит - ведмідь бурчить. -ведь всю зиму лапу сосёт - ведмідь усю зиму лапу смокче. Не убив -дя, шкуры не продавай - з невбитого ведмедя шкуру не продавай. -ведь губастый, зоол. Melursus labiatus Blainw. - ведмідь губатий, губач (-ча). -ведь сумчатый, зоол. Phascolarctus cinereus Goldf. - коала, торбун- (торбач-) ведмідь;

2) перен. - а) (ворчун) бурмило, бурмак (-ка), бурмій (-ія); б) (неотёса, грубиян) мурмило, мурло, (вахлак) ґевал (-ла); в) (косолапый) бамбула, незграба, вайло, мамула, тюхтій (-тія), кнюх (-ха);

3) (напиток) - а) ведмідь, кава з ромом; б) пунш (-шу) з вершками или з яйцями;

4) (товар) залежаний крам (-му).

* * *

1) ведмі́дь, -ме́дя

2) перен. ведмі́дь, вайло́, бурми́ло

(невежа) не(о)теса, нескреба, невиглада, нечема (общ. р.), (неуч) неук (м. р.) простак (-ка) (соб. простаччя), -стачка, (пренебр.) сліпак (-ка, м. р.), (увалень) вайло, товпига, макуха, хамло (общ. р.), чвалай (-лая, м. р.), (вахлак) мурло, мурляка, (соб. мурляччя), мурмило (общ. р.), ґевал (м. р.), (зап.) мудь, вахлай (-лая), книп, книпоть, кабро, кабряка, квак (м. р.), (байбак) тюхтій (-тія), -тійка, (болван, дубина) бовдур, лобур (-ра) (соб. лобуряччя, лобурня), -бурка, лобуряка (м. р.), йолоп, бевзь (-зя), лобоз, бецман (м. р.), незграба, одороб(а)ло, доробало, бамбула, мамула, маштула, мачула, мармуза (общ. р.), мармос (м. р.), (мужлан, пренебр.) мугир (-ря) (соб. мугиряччя), -гирка, мугиряка (м. р.) мужлай (-лая, м. р.); срв. ещё Неуклюжий. [Яка була неотеса, такою й зосталась (Мова). Ой, вийду я за ворота - нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба (Пісня). Чвалаями ходять, а бісів проводять (Номис). Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.). Провадячи розмову, цей мурло ледві повертає язиком (Н.-Лев.). Там такий тобі мурляка, що й слова по-людському не скаже (Звин.). Чи чуєш, ти, мурмило? (Гул.-Арт.). Ґевали, ґевали, їм що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Та що й говорити з такими мудями! (Н.-Лев.). Там ходило два: подивитись - книпи, а як загра! (Лебед.). Чортів книпоть, туди-ж таки до панів тешеться (Новомоск.). Чортів кабро (Харк.). Хто-ж їй більше любий - пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лишень, гультяю! не знаєш шани, дикий лобуряко! (Куліш). А вони лобурня, як одвезуть (сболтнут) що-небудь, то за їх зчервонієш (Васильч.). Бісова ти бамбула, не підбіжиш! (Канівщ.). Не кожен бачив отаку маштулу, як ото був у бурсі Макар Мусійович (Яворн.). Нема мого мармузи (Пісня). Там такий мачула (Яворн.). Що це за мугиряка? (Звин.)].

* * *

 ч, ж незграба, недотепа

 ч, ж незграба, недотепа; бовдур; ґава (розм.)

 ж потвора; незграба; виродок