недвижний

нерухомий, непорушний, (редко) нерушний, неповорушний, недвижний, недвижимий; срв. Неподвижной 2. [Біля столу сиділа нерухома (Грінч.). Берез плакучих нерухомі віти (Л. Укр.). Ліс стояв нерухомий, мов мертвий (Коцюб.). Сидить, як гора кам'яная, нерухомая, в поважному спокою (Васильч.). Довго дивиться в якусь вітрину нерухомий, монолітний (Кирил.). Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам'янілі (Головко). Я прийшов, щоб стати дозором непорушним, незломним, як мур (Терещенко). Якесь опудало стояло за вікном, неначе мертве, непорушне (Н.-Лев.). Мрака непорушна висить у воздусі (Стефаник). Непорушне каміння - емблема довічности, незмінности (Грінч.). Над тихим, нерушним дівчатком (Грінч.). Велетень недвижний (Куліш). Сидить він, скулившись від холоду, недвижний (Франко). До того дочастувалися, що він недвижимий зробився (Мартин.)]. -ная звезда - нерухома (недвижна) зоря. -ное существо - нерухома (неповорушна) істота, недвига; срв. Неподвига. Делаться сделаться -ным - робитися (ставати), зробитися (стати) нерухомим, дерев'яніти, задерев'яніти, (зап.) деревіти, задеревіти; срв. Окоченевать. [Шепти стихають, лиця деревіють (Стефаник)]. Остаться -ным - лишитися непорушним (нерухомим), (образно) прикипіти (на місці); срв. Оцепенеть. [Так і прикипів на місці (М. Вовч.)].

* * *

нерухо́мий; неруши́мий; диал., поэз. недви́жний; ( ничем не нарушаемый) непору́шний, незру́шний; ( медлительный) неру́хливий

1) нерухомий, недвижний, недвига (серцем, розумом), млявий (серцем, розумом), зашкарублий. [Сліпа була єси, незряща, недвига серцем: спала день і спала ніч (Шевч.). Нерозумні й мляві серцем, щоб повірити тому, про що говорили пророки (Єванг.)]. -ные взгляды - зашкарублі; задубілі погляди. -ные нравы - недвижні звичаї. -ный человек - недвига (серцем, розумом). -ный ум - млявий, затвердлий розум;

2) (коснящий) забарливий, загайливий, забарний, марудний.

* * *

I. 1) (неподвижный) непорушний, нерухомий, (реже) неповорушний, не(з)рушний, недвижний; (перен.: незыблемый) непорушний. [Скелі стояли непорушні над водою (Н -Лев.). З цього серпанку світла виступав непрозорою, непорушною твердинею лиш найближчий край берега (Кінець Неволі). Андрій вмер може - он лежить довгий і нерухомий (Коцюб.). Целя стояла бліда, холодна, недвижна (Франко). Недвижні тіні (М. Рильськ.)];

2) (об имуществе) нерухомий. -мое имущество - нерухоме добро (майно), (нерухомий) маєток, нерухомість. [Брати зоставили (йому) все нерухоме добро (Н.-Лев.). Кожного невільного вважати за вільного з усім його маєтком рухомим та нерухомим (Доман.)].

II. см. Недвижимый 1.

* * *