небіжчик

См. также в других словарях:

• небіжчик — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• небіжчик — а, ч. 1) Померла людина; покійник. || перев. у прикладці, розм. Про померлу людину. 2) заст. Бідолаха …   Український тлумачний словник

• небіжчик — Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім я якої згадують при поминанні; померлий ім.; новоспочилий ім.; заст. усопший ім …   Словник церковно-обрядової термінології

• небіжчик — (чоловік, який помер), померлий, у[в]мерлий, мертвий, покійник, покійний; мрець, мертвяк, тіло, порох, прах (останки померлої людини) …   Словник синонімів української мови

• небіжка — 1) небіжчиця, померла, у[в]мерла, мертва, покійниця, покійна Пор. небіжчик 2) див. небога …   Словник синонімів української мови

• небіжка — и, ж. 1) Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. 2) Жін. до небіжчик …   Український тлумачний словник

• небіжчиця — і. Жін. до небіжчик …   Український тлумачний словник

• небіжчиця — жін. до небіжчик …   Словник церковно-обрядової термінології

• покійний — а, е. 1) Який помер, померлий. || у знач. ім. покі/йний, ного, ч.; покі/йна, ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. 2) рідко. Спокійний. || Зручний (про предмети) …   Український тлумачний словник

• мерляк — а/, ч., діал. Труп, небіжчик …   Український тлумачний словник

• покійник — а, ч. Померла людина; небіжчик. || Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе …   Український тлумачний словник