Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

научать

  • 1 научать

    научить
    1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];
    2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];
    3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -
    1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;
    2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;
    3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -
    1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;
    2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;
    3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).
    * * *
    несов.; сов. - науч`ить
    (чему) навча́ти, навчи́ти и мног. понау́чувати, -чую, -чуєш и понавча́ти, науча́ти, науча́ти, -учу, -учиш (чого, чому)

    Русско-украинский словарь > научать

  • 2 научать

    v

    Русско-эстонский универсальный словарь > научать

  • 3 научать

    v
    gener. beleren

    Russisch-Nederlands Universal Dictionary > научать

  • 4 научать

    * * *
    несовер. уст., прост. навучаць

    Русско-белорусский словарь > научать

  • 5 научать

    educate
    instruct
    qualify
    teach

    Новый русско-английский словарь > научать

  • 6 научать

    teach; learn
    Синонимический ряд:
    подговаривать (глаг.) наущать; подговаривать; подучивать

    Русско-английский большой базовый словарь > научать

  • 7 научать(ся)

    ρ.δ. (παλ. κ. απλ.)
    βλ. научить(ся).

    Большой русско-греческий словарь > научать(ся)

  • 8 научать опыту

    v
    gener. witzen

    Универсальный русско-немецкий словарь > научать опыту

  • 9 научать уму-разуму

    v
    gener. witzen (кого-л.)

    Универсальный русско-немецкий словарь > научать уму-разуму

  • 10 научить

    vt pf
    1 2 ipf
    også научать
    se учить 2

    Русско-датский словарь > научить

  • 11 дурной

    1) (некрасивый) негарний, поганий [Негарний на обличчя. Який він поганий], (безобразный) бридкий [І бридка-ж вона!], гидкий. Дурён лицом - поганий на обличчя, бридкий на обличчя, бридкий на виду, на вроду. Она дурна собою - вона негарна, погана, (безобразна) бридка, гидка. Он не дурён, она не дурна (собой) - він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька). Ум. поганенький, ув. поганючий. Дурнёхонек, дурнёшенек (очень дурён, безобразен) - поганісінький; бридкісінький, гидкісінький;
    2) (плохой, нехороший) поганий [Борщ поганий. Погода погана], лихий [Лихий крам], злий [Що ти злого учинила? Доріженька злая], недобрий [Прийшли вісті недобрії (Шевч.)], кепський [Кепські новини]; (негодный) ледачий [Ледачий крам = дурной товар]; (противный) бридкий, гидкий. Дурной глаз - лихе око, урічливе (урічне) око. Дурная слава - слава, неслава, погана слава. [Пустили таку славу про нього]. Дурное настроение, расположение духа - поганий настрій (р. -ою), маркота. (См. Дух 3). Дурные привычки - погані звички (р. -чок). Дурному научать - на зле навчати.
    * * *
    1) ( плохой) пога́ний; ке́пський; ( предосудительный) недо́брий, лихи́й, злий

    \дурной глаз — лихе́ о́ко

    2) ( некрасивый) нега́рний, пога́ний; ( безобразный) бридки́й, гидки́й
    3) ( глупый) дурни́й

    не будь дурён (дурна́) — ( вовремя сообразив) не бу́вши ду́рнем (дурни́м, дурно́ю)

    Русско-украинский словарь > дурной

  • 12 зло

    I. сущ.
    1) зло (р. зла), лихо (-ха), лихе (р. лихого), (редко) худо (-да). [Ну, брате, - кажуть: як ти жив? добро чи зло робив? (Гліб.). Люди не однаково розуміють добро і зло, правду і неправду (Наш). Хто сіяв зло, той пожинав скорботу (Куліш). Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис). Романе! лихим живеш, литвином ореш (Номис). Я їм добра не зичу, худа не мислю (Чуб. V)]. Делать зло - лихо коїти, чинити, учинити (сделать) кому, (образно) лихо кувати кому. Ом сделал страшное зло - він вчинив (зробив, скоїв) страшне лихо. Желать зла кому - мислити зло кому, бажати (зичити) лиха кому. На зло научать кого - на лихо вчити кого. Употреблять во зло - вживати на зле що, зловживати що; см. Злоупотреблять. Считаться за зло - йти (вважатися) за зле;
    2) (беда) лихо, біда, (неожид.) лиха година; см. Беда. Общественное зло - громадське лихо. Рабство есть величайшее из зол - рабство - це найгірше лихо (зло). Из двух зол выбирай меньшее - котре лихо меншеє те й вибирай. Постигло зло кого - спіткало лихо кого, побила кого лиха година. Как на зло (на беду) - як на зло, як на ту пеню, як на те. [Як на ту пеню й мати приходять (Сл. Гр.)]. Избежать зла - уникнути, втекти лиха (біди). Уйти от зла - втекти від лиха (біди). Вещать зло - лихо (біду) віщувати кому;
    3) (злость) злість (-ости). На зло (делать) - на збитки, на злість, на прикрість, на пеню, на капі[о]сть, (на перекор) навкір, навкірки, наперекір, насукір кому (чинити). [Це він на збитки отак робить (Кам. п.). На злість моїй жінці нехай мене б'ють (Приказка). Усе на капость робить (Сл. Гр.)]. Зло взяло меня - зазлісно мені стало, люто зробилося мені. Сорвать зло на ком - зігнати сердце (оскому) над ким на кому. [Щоб над ким-небудь серце своє зігнати (Квітка)]. Со зла - зо-зла, зі-зла, з серця, з пересердя. [Трохи з серця не сказивсь (Стор.)].
    II. нрч.
    1) (злостно) люто, злісно, зло[і]сливо, зо-зла; (плохо) зле; срвн. Злобно, Жестоко. Зло раскритиковали его книгу - злісно розкритикували його книгу. Он зло (плохо) обращается с людьми - він зле поводиться з людьми;
    2) (ретиво) завзято. Зло браться за что - завзято братися до чого.
    * * *
    I сущ.
    1) зло; ( беда) ли́хо, біда́
    2) (досада, злость) злість, род. п. зло́сті, зло

    со зла — спересе́рдя, із (зі, зо, від) зло́сті, зі зла

    II нареч.
    зло; зо́зла; ли́хо; злі́сно, злости́во; серди́то; лю́то

    зло пошути́ть над кем — зло (зле, недо́бре) пожартува́ти над ким

    Русско-украинский словарь > зло

  • 13 научить

    Русско-украинский словарь > научить

  • 14 Наумлять

    наумить
    1) нарозумляти, нарозумити, наумляти, наумити, настановляти, настановити на (добрий) розум кого, (научать) навчати, навчити кого, (надоумливать) напоумляти, напоумити кого, (наставлять) напучувати и напучати, напутити кого;
    2) см. Напоминать. Наумлённый - нарозумлений, наумлений, настановлений на (добрий) розум, навчений, напоумлений, напучений. -ться -
    1) нарозумлятися, нарозумитися, наумлятися, наумитися, навчатися, навчитися; бути нарозумлюваним, нарозумленим и т. п.;
    2) (вспоминать) згадувати, згадати, пригадувати, пригадати що.

    Русско-украинский словарь > Наумлять

  • 15 Научение

    1) навчення и навчіння, вивчення;
    2) навче[і]ння, настановлення (на розум, на добрий розум), напучення и напутіння, нарозумлення, нараяння;
    3) навче[і]ння, намовлення, наущення. Срв. Научать.

    Русско-украинский словарь > Научение

  • 16 подговаривать

    instigate; talk
    Синонимический ряд:
    подучивать (глаг.) научать; наущать; подучивать

    Русско-английский большой базовый словарь > подговаривать

См. также в других словарях:

  • научать — Наущать, подучать, подущать, подбивать, подговаривать; внушать, догадать, надоумить. Ср. . См. внушать, выучить, учить (кого)... . Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. научать… …   Словарь синонимов

  • НАУЧАТЬ — НАУЧАТЬ, научный и пр. см. наука. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • НАУЧАТЬ — НАУЧАТЬ, научаю, научаешь (устар.). несовер. к научить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • НАУЧАТЬ — НАУЧАТЬ, аю, аешь; несовер., кого (что) (устар. и прост.). То же, что учить (во 2 знач.). Н. уму разуму. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Научать — несов. перех. разг. сниж. 1. Передавать кому либо какие либо знания, навыки, уменье делать что либо. 2. Подстрекать, подговаривать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • научать — науч ать, аю, ает …   Русский орфографический словарь

  • научать — см. научить; а/ю, а/ешь; нсв …   Словарь многих выражений

  • научать(ся) — на/уч/а/ть(ся) …   Морфемно-орфографический словарь

  • Навождати — научать, подстрекать, нападать …   Краткий церковнославянский словарь

  • Наущати — научать, подговаривать …   Краткий церковнославянский словарь

  • внушать — Вдохновлять, вкоренять, внедрять, впечатлевать, вселять; запечатлевать; научать, вразумлять, наставлять; надоумливать, намекать, советовать, уговаривать. Прививать кому правильные понятия. Вливать в сердце добрые помыслы. Вселял безверие,… …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»