наносити

техн. наноси́ть

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

натаскать и натащить

1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];

2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];

3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;

4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;

5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;

2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;

3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;

4) натасканий, попотасканий; натяганий;

5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -

1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;

2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;

3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.

* * *

1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати

2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти

3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)

1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти

2) перен. ната́скувати, натаска́ти

1) см. натаскивать I

2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

I. льодо[і]вня, лідниця. [Хата не льодовня, - не годиться снігу наносити (Кониськ.). Та піди, хлопче, до лідниці, та вточи меду (Основа)]. -ник комнатный - хатня льодівня (лідниця). Набивать -ник льдом, снегом - навозити (накидати) льодівню льодом, снігом.

II. геол. (глетчер) льодовик (-ка), льодівець (-вця), крижана річка (Желех.).

* * *

надуть

1) надимати и (редко) надувати, надути, (о мног.) понадимати, (редко) понадувати; (вздувать, пучить) обдимати, обдути, надимати, дути, надути, (от жидкости, влаги, сов.) набубнити, (о мног.) пообдимати, понадимати кого, що. [Аеростат надимають (редко надувають) газом (Київ). Великий Зевс, надми його вітрило власним духом! (Куліш). Живіт йому обдуло (Червоногр.). Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Так нахлестався (сироватки), що аж набубнило його (Рудч.)]. -дуть бока кому - полатати боки (спину) кому, відлупцювати (відлатати) кого. -вать, -дуть губы - надимати, надути губи, копилити, закопилювати, закопилити губу и губи, скопилити губу, набундючити губу, (насм.) відквашувати, відквасити губи, (о мног.) понадимати, позакопилювати, повідквашувати губи. [Гнівалася, надимала губки, випинаючи їх наперед (Грінч.). Не копильте, дітки, губок! Їжте, воно смачне! (Сим.). «Не знаю»,- сказала дочка, закопиливши спідню губу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -дул? - шкода на Данила: зробив з губи копила; Івасю, чого ти губи розквасив? (Гуманщ.); чи тебе набили, що ти губи закопилив? (Гуманщ.). -вать уши кому - надимати (натуркувати) (повні) вуха кому. -вать шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) - натягати и натягувати, напинати (туго, цупко), нацурковувати шнур(а) (шнурку), мотузку (шворку). Мне -дуло спину - мені провіяло (продуло) спину, мені надуло в спину;

2) (навевать) надувати, надути, навівати и навіювати, навіяти, намітати, намести, наносити, нанести, (редко: о сильном ветре, сов.) нашугати, (во мног. местах) понадувати, понавівати и понавіювати, понамітати, понаносити чого. [Вітром аж у сіни снігу навіяло (намело, нанесло) (Київщ.). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.)];

3) (обманывать) піддурювати, піддурити, обдурювати, обдурити, дурити, одурити, підманювати, підманити, обшахровувати, обшахрувати, (зап.) ошукувати, ошукати, (диал.) огулити, (описат.) підголити кого, штукою підійти (зайти) кого, лудою лудити, (о мног.) попід[пооб]дурювати, попідманювати, поошукувати, пообшахровувати кого; срв. Обманывать. [Він один нас усіх попіддурював (Харківщ.). Обдурювати якось ніяково (Н.-Лев.). Я не маю причини підманювати вас (Крим.). Кого вони не обшахрували! (Звин.). Аж пан собі задумує хлопа ошукати (Рудан.). Москаль козака як-раз огулить, а москаля і чорт не одурить (Номис)]. Надутый -

1) надутий, понадиманий; обдутий, пообдиманий; закопилений, позакопилюваний; натягнутий и натягнений, напнутий (туго, цупко), нацуркований;

2) надутий, навіяний, наметений, нанесений, понадуваний, понавіюваний, понамітаний, понаношений;

3) прлг. - см. отдельно.

* * *

несов.; сов. - над`уть

1) надува́ти и надима́ти, наду́ти, -дму́, -дме́ш и -дую, -дуєш и мног. понадува́ти и понадима́ти, несов. ду́ти; ( паруса) напинати, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапи́нати

2) ( обманывать) обду́рювати, -рюю, -рюєш и дури́ти, -рю, -риш, обдури́ти и мног. пообду́рювати; підду́рювати, піддури́ти и мног. попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, сов. убра́ти (уберу́, убере́ш) в шо́ри; (несов.: мошенничать) шахрува́ти, шахраюва́ти, -раюю, -раюєш

и Накладать накласть

I. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);

2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];

3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -

1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;

2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;

3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.

II. Накладывать и Налагать, наложить -

1) см. I. Накладывать 1 и 2;

2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).

* * *

несов.; сов. - налож`ить

1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти

2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду

намыть

1) намивати, намити, (посуды, преимущ. деревянной, овощей и т. п.) набанювати, набанити, (о мног.) понамивати, понабанювати чого. [Вже намили пшениці (Сл. Ум.)]. -мыть голову кому - см. Намылить голову (под Намыливать);

2) (настирывать белья) напирати, напрати, (о мног.) понапирати чого;

3) (накоплять промывая, добывать мытьём) намивати, намити, (о мног.) понамивати чого, що;

4) (течением) намивати, намити, наносити, нанести чого, що, (преимущ. ила) намулювати, мулити, намулити (мулу), (о мн.) понамивати, понаносити, понамулювати. [На луку чимало піску нанесло, а в деяких місцях намулило (Сл. Ум.). Річка як розливається, то намулює нам мулу на капусник (Богодух.). Оце як вода бігла, то мулило пісок, та й занесло нашу криничку (Звин.)]. Водой - мыло остров - водою намулило (вода намулила) острів. Намытый - намитий, набанений, понамиваний, понабанюваний; напраний, понапираний; нанесений, намулений, понаношений, понамулюваний. -ться -

1) намиватися, намитися, понамиватися; бути намиваним, намитим, понамиваним; намулюватися, намулитися, понамулюватися; бути намулюваним, намуленим, понамулюваним и т. п. [Мулу намулилося аж на пів аршина (Богодухівщ.)];

2) (вдоволь, сов.) - а) (обмывая кого, вымывая что) намитися, набанитися; (стирая бельё) напратися; б) (моясь) намитися, попомитися (досхочу).

* * *

несов.; сов. - нам`ыть

натоптать

1) (пол, избу) натоптувати, натоптати (поміст, підлогу, долівку и на помості, на підлозі, на долівці, в хаті), натупувати, натупати, (наносить грязи, снегу), наносити, нанести (болота, грязюки, снігу), набагнити, (о мног.) понатоптувати, понаносити. [Такого понатоптували, стільки грязюки понаносили, що хоч бери та й лопатою чисть Грінч.)];

2) что, чего во что - натоптувати, натоптати що, чого в що, (утаптывать) втоптувати, втоптати, (притаптывать) притоптувати, притоптати що, (о мног.) понатоптувати и т. п. -ть глины - намішувати, намісити, (о мног.) понамішувати глини (ногами);

3) (растаптывать во множ.) натоптувати, натоптати, (о травянистых растениях) натолочувати, натолочити, (о мног.) понатоптувати, понатолочувати чого. Натоптанный -

1) натоптаний, натупаний, нанесений, набагнений, понатоптуваний, понаношений;

2) натоптаний, втоптаний, притоптаний, понатоптуваний и т. п.; намішений, понамішуваний;

3) натоптаний, натолочений, понатоптуваний, понатолочуваний. -ться -

1) натоптуватися, натоптатися, понатоптуватися; бути натоптуваним, натоптаним, понатоптуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (топча) натоптатися, (трав. раст.) натолочитися, попотоптати, попотолочити (досхочу), (о мног.) понатоптуватися, понатолочуватися б) (топчась) натоптатися, попотоптатися (досхочу), (о мног.) понатоптуватися; (находиться) натупатися, натупкатися, натупцюватися, натюпатися, попотупати (досхочу) и т. п., (о мног.) понатупуватися и т. п.; (натолктись) натовктися, попотовктися (досхочу) и т. п. Срв. Топтать, -ся. [Хіба мало натупаєшся за день! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - натопт`ать

принести и принесть

1) приносити (в песнях приношати и доношати), принести, (во множ.) поприносити; (подносить) надносити, наднести, (во множ.) понадносити що куди, кому, до кого, до чого. [А я меду принесу на закуску (Рудч.). Та його тіло козацьке, молодецьке до Дніпра до берега приношали (Мартин.). Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати (Метл.). Поприносили до його всіх недужих (Єв.). Пити бозна-як хочеться, а діжка порожня. Коли це дівка наднесла воду з криниці (Звин.)]. -неси мне платок, топор - принеси мені хустку, сокиру;

2) (о стихийных силах) приносити, принести, наносити и наношати, нанести, надносити, наднести, (о ветре) привівати, привіяти, навівати, навіяти що и чого. [То в той час чотири чоловіка козаків-запорожців Господь наношає (Мартин.). Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти (Номис). Повій мені з Буковини, чорногірський вітре, та привій ми від братчика щирую пораду (Федьк.)]. Этот ветер -несёт к нам дождь - цей вітер нам дощу навіє (надме, наднесе). [Вже не той вітер повіяв - щоб дощу не надніс (Звин.)]. Водой много лесу -несло - водою багато дерева, лісу нанесло. Отколь тебя -несло? - звідки (відкіля) се тебе принесло, привіяло? И -несла же его нелёгкая - і принесла-ж (наднесла-ж) його нечиста (сила), і принесла-ж його лиха година, і наднесло-ж його лихо. [Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село (Стеф.)];

3) (родить детёнышей) водити и вести, приводити, привести; (о растениях: давать урожай, плоды) родити, уродити, зародити що. [Телиця його привела нам цілий плуг волів і двох корів (Кониськ.). Панам вже і верби зародять грушки (Франко)];

4) (давать, доставлять) давати, дати; (причинять) завдавати, завдати кому що. Эта земля не -носит никакого дохода - ця земля не дає жадної користи, жадного прибутку. -носить пользу - см. Польза. -носить удовольствие - давати втіху кому. -носить, - нести вред кому - шкодити, пошкодити и зашкодити кому, робити, зробити шкоду кому. -нести свою лепту - покласти свою лепту. -носить благодарность - складати (скласти) подяку, дякувати (подякувати) кому за що. -носить присягу - складати (скласти и зложити) присягу, виконувати (виконати) присягу кому. [Присягу на братерство старшина генеральна Орді виконала і од Орди такої-ж присяги допевнилася (Куліш)]. -носить жертву - а) (совершать жертвоприношение) правити (приносити) жертву; б) (жертвовать) приносити жертву, жертвувати. -носить мольбу кому - звертати моління до кого, благати кого. -носить на кого жалобу - заносити, подавати скаргу на кого. [Мало не кожен з читачів заносив і складав свої скарги до редакції (Єфр.)]. -нести вину свою, повинную - повинитися кому в чому, признатися (до вини); срв. Повиниться. -носить кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания - завдавати кому неприємностей, прикростей, розчарованнів, стражданнів, чинити (робити) кому неприємності, прикрості, розчаровання, страждання. Это -несло мне одни только неприятности - це завдало мені самих-но неприємностей. -нести честь, почёт, уважение кому - дати честь, шанобу, пошану (повагу) кому, честь повести кому. [Він (ґрунт) тебе загріє і накриє, і погодує, і честь тобі поведе (Стеф.)]. -носить в дар кому, что - дарувати (подарувати) кому що, в дар (в даровизну) давати (дати) кому що;

5) см. Принашивать. Приносимый - приношений. Принесённый - принесений, наднесений; нанесений, навіяний и т. д.

* * *

несов.; сов. - принест`и

1) прино́сити и приноша́ти, принести́ и поприно́сити

2) ( что - давать) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ (що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що); (о благодарности, извинениях) склада́ти, скла́сти (що)

3) ( родить - о животных) приво́дити, привести́ и поприво́дити

4) ( давать урожай) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́

-ся, наднести, -сь и наднесть, -ся над что заносити, -ся, занести, -ся, наносити, -ся, нанести, -ся, (о мног.) поза[пона]носити, -ся над що, над чим, поверх чого; бути заношеним, занесеним, позаношеним и т. п. Наднесённый - занесений, нанесений, поза[пона]ношений.