наламати

техн. нала́мывать

навострить нагострювати, нагострити, (о мног.) понагострювати що; см. Наострять. -ть уши - наставляти и (редко) становити, наставити, насторочувати, насторочити, нашорошувати, нашорошити, наструнчувати, наструнчити, нащулювати, нащулити вуха, (о мног.) понаставляти, понасторочувати, понашорошувати, понаструнчувати, понащулювати вуха. [Щоб люди лучче наставляли вуха (Куліш). Прокоповичка насторочила вуха і повеселішала (Н.-Лев.). То він одно вухо нашорошить (Куліш). Наструнчив уха й позиркує на двері (М. Вовч.)]. -рить лыжи - лиги (тягу, дмухача) дати, накивати п'ятами, намастити п'яти, утекти. -рить на кого когти, зубы - нагострити на кого кігті, зуби. -рить язычок - нагострити язичок (жальце). -рить к чему руку - набити (наломити и наламати, наважити) руку до чого, наломитися и наламатися до чого, (вульг.) насобачитися в чому. [Він в цьому ділі набив руку (Сл. Ум.)]. -рить кого - обтерти, обговтати, вигладити кого; наломити, и наламати кого. Навостренный и Навострённый - нагострений, понагострюваний; наставлений, насторочений, нашорошений, наструнчений, нащулений, понасторочуваний и т. п.

* * *

несов.; сов. - навостр`ить

1) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати; ( натачивать) нато́чувати, наточи́ти, -точу́, -то́чиш и мног. понато́чувати

2) см. вразумлять

и Наламливать наломать наламувати, наламати, (реже) наломлювати, наломити, (намелко, накрушить) натрощувати, натрощити, (о мног.) поналамувати, поналомлювати, понатрощувати чого. [Наламай трошки сухоньких дровець (Сл. Гр.). Натрощив трісочок (Богодух.)]. -мать камня, соли - наламати (набити, налупати) каменю (каміння), налупати соли. Наломанный - наламаний, наломлений, натрощений, поналамуваний, поналомлюваний, понатрощуваний; набитий, налупаний. -ться -

1) наламуватися, наламатися, поналамуватися; бути наламуваним, наламаним, поналамуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (ломая) наламатися, наломитися; (намелко, круша) натрощитися и т. п.; б) (ломаясь) наламатися, навиламуватися, навивертатися; (чинясь) наманіритися, наманіжитися, навикривлятися, напишатися; (упрямясь) накомизитися, накоцюбитися; (важничая) навеличатися, начванитися, наприндитися; (издеваясь над кем) назнущатися з кого и т. п.; срв. Ломать, -ся.

* * *

несов.; сов. - налом`ать

наметать

I. 1) (набрасывать чего) накидати, накидати, метати, наметати, навергувати и навергати, навергати, (о мног.) понакидати, понавергувати чого. [Навергали купу каміння (Кам'янеч.)]. -тать сена - накидати сіна (в копну: в копицю; в стог: в стіг, в стіжок; на сеновал: в сінник). Много ли -тал пару? - чи багато наорав пару (напаренав, напаренив)?;

2) (детёнышей) метати, наметати, приводити, привести (малят) (о суке ещё) щенити, нащенити цуценят (щенят) и т. п.; см. Метать 2. [Львиця так свині сказала: «Ти наметала десяток поросят, а я одно львеня» (Боров.)]. -тать икры - навикидати ікри, нанереститися, натерти кашки;

3) (шить на живую нитку) нафастриґовувати, нафастриґувати, наживляти, наживити (ниткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґовувати, понаживляти (ниткою) що; (петли) обкидати обкидати, (о мног.) пообкидати (петельки, застіжки);

4) (руку) набивати, набити, наламувати и наломлювати, наламати и наломити, (о мног.) понабивати, поналамувати и поналомлювати руку. -тать глаз - наламати, (навчити) око. Намётанный -

1) накиданий, наметаний, наверганий, понакид(ув)аний, понавергуваний; наораний;

2) наметаний, приведений; навикиданий, натертий;

3) нафастриґований, понафастриґовуваний, наживлений, понаживляний (ниткою); обкиданий, пообкид(ув)аний;

4) набитий, наламаний и наломлений. -ная рука - набита (наламана, призвичаєна) рука. -ный глаз - звичне (наламане, навчене) око. -ться -

1) (стр. з.) накидатися, бути накиданим, понакид(ув)аним и т. п.;

2) (навыкать) привчатися, привчитися, призвичаюватися, призвичаїтися (до чого), наламуватися, наламатися, набивати, набити руку, (о мног.) попривчатися, попризвичаюватися, понабивати руку. [Давніш я цього не вмів, тепер наламавсь (Звин.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) накидатися, наметатися, навергатися и т. п.; срв. Метать; б) накидатися, наметушитися и т. п.; срв. Метаться 2 и 3.

II. Намётывать, наметнуть что - накидати, накинути, (о мног.) понакидати що на кого, на що. [Накинув петлю коневі на шию і зловив його (Київщ.)]. -ться - накидатися, бути накинутим, понакиданим.

* * *

1) (меча, набрасывать) накида́ти, наки́дати, мета́ти (мета́ю, мета́єш и мечу́, ме́чеш), намета́ти

2) ( производить потомство) мета́ти, намета́ти; ( рождать) приво́дити, -дить, привести́, -веде́; ( икру) викида́ти, ви́кинути и навикида́ти

3) ( делать опытным) нала́мувати, -мую, -муєш, налама́ти, призвича́ювати, -ча́юю, -ча́юєш, призвича́їти и призви́чити; ( набивать) набива́ти, наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш

натаскать и натащить

1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];

2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];

3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;

4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;

5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;

2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;

3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;

4) натасканий, попотасканий; натяганий;

5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -

1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;

2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;

3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.

* * *

1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати

2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти

3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)

1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти

2) перен. ната́скувати, натаска́ти

1) см. натаскивать I

2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

и Наторять наторить

1) (дорогу) наторовувати, торувати, наторувати, (накатывать) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, (о мног.) понаторовувати, понакочувати, понатирати що;

2) (приучать) призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити, привчати, привчити, зучати, зучити, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. -рить рысака - виїздити рисака. Наторённый -

1) наторований, накочений, натертий, понаторовуваний и т. п.;

2) призвичаєний, принатурений, привчений, зучений, наламаний и наломлений. -ться -

1) наторовуватися, торуватися, наторуватися, понаторовуватися; бути наторовуваним, торованим, наторованим, понаторовуваним и т. п.;

2) призвичаюватися, призвичаїтися; бути призвичаюваним, призвичаєним и т. п. до чого; (навастриваться) наламуватися, наламатися и наломлюватися, наломитися до чого, (вульг., сов.) насобачитися в чому и на що, (набивать руку) набивати (наламувати, наломлювати, наважувати), набити (наламати, наломити, наважити) руку до чого; срв. Натереть.

навикнути, звикнути, призвичаїтися, принатуритися до чого, (навостриться) наламатися и наломитися до чого, насталитися в чому, (набить руку) набити (наламати, наломити, наважити) руку до чого; срв. Натариваться 2 (под Натаривать).

* * *

наловчить навчати, навчити кого чого, привчати, привчити, призвичаювати, призвичаїти, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. Наловчённый - навчений, привчений, призвичаєний, наламаний и наломлений.

и Наломтить наламати, нарізати, накраяти, (о мног.) поналамувати (поналомлювати), понарізувати, понакраювати чого на скиби (на скибки, на шматки) или скибами (скибками, шматками).

1) в чём - навправлятися в чому, (натренироваться) намуштруватися в чому, (навостриться) наламатися и наломитися, до чого, насталитися в чому, набити (наламати и наломити, наважити) руку до чого; (о мног.) понамуштровуватися, поналамуватися и поналомлюватися;

2) (вдоволь) навправлятися, намуштруватися, поповправлятися, попомуштруватися (досхочу).