-
1 накласть
veng. auflegen, beschweren, überlagern -
2 НАКЛАСТЬ
-
3 накласть
-
4 накласть
-
5 накласть
• naklást• navršit -
6 накласть
-ладу, -ладшь, παρλθ. χρ. наклал-ла, -лоρ.σ. (απλ.) βλ. наложить (3, 5 σημ.). -
7 накласть
tuupi tegema -
8 накласть
сов. что, чего; прост. см. наложить 5 -
9 накласть
сов. см. наложить 5, 7 -
10 горб
1) горб, ум. горбик, горбок, горбочок;2) (выпуклость) горбок, горбовина;3) (спина) хребет, спина, кряж (р. кряжа). Накласть кому в горб - відлатати, набити кого, надавати стусанів кому, полатати кому боки. Гнуть, погнуть горб - гнути, попогнути спину, кряжити, попокряжити (над роботою).* * *горб, -агнуть \горб — перен. лама́ти хребе́т (хребта́), гну́ти спи́ну (горба́)
-
11 накладывать
и Накладать накластьI. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.II. Накладывать и Налагать, наложить -1) см. I. Накладывать 1 и 2;2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).* * *несов.; сов. - налож`ить1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти\накладывать жить печа́ть (печа́ти) на что — см. налагать
\накладывать жить печа́ть (печа́ти) на что; \накладывать жить [свою́] печа́ть на кого́-что, \накладывать жить [свой] отпеча́ток на кого что — см. налагать
\накладывать жить резолю́цию — накла́сти (по́класти) резолю́цію
\накладыватьть ру́ку (ла́пу) — ( завладевать) накладати, накла́сти ру́ку (ла́пу)
\накладывать жить на себя́ ру́ки — ( о самоубийстве) накла́сти (підня́ти, зня́ти) на се́бе ру́ки, заподі́яти собі́ смерть, укороти́ти собі́ ві́ку
\накладыватьть штраф — наклада́ти, накла́сти штраф
2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду -
12 понакласть
понакладати чого куди; срв. Накласть.* * *1) накла́сти, понаклада́ти; нагати́ти, нагили́ти2) ( побить) накла́сти, да́ти кла́ду -
13 наложить
накласці; накласьці* * *совер.наложить (свою) печать на кого-что, наложить (свой) отпечаток на кого-что
— налажыць (свой) адбітак на каго-што -
14 накладывать
См. также в других словарях:
накласть — НАКЛАСТЬ, диал., прост. – Наложить (здесь – в штаны). Наклал, наклал… Они с Тренькой не обробеют, подтрунивают дружно служилые (1. 104). СЦГ 3. 27: накласть «наполнить что л. чем л». СРНГ 19. 324 325: накласть «наложить, положить, налить и др.… … Словарь трилогии «Государева вотчина»
НАКЛАСТЬ — НАКЛАСТЬ, ся, см. накладывать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
накласть — положить, наложить; насрать; испугаться Словарь русских синонимов. накласть см. положить Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
НАКЛАСТЬ — НАКЛАСТЬ, накладу, накладёшь, прош. вр. наклал, совер. (прост.). То же, что наложить в 7, 8 и 11 знач. «Горой наклали хлебушка.» Некрасов. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
Накласть — сов. перех. разг. сниж. 1. Наполнить что л. чем л. 2. Наложить, навалить что л. в каком л. количестве Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
накласть — накласть. см.: наложить … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
накласть — НАКЛАДЫВАТЬ, аю, аешь; несов. (сов. НАКЛАСТЬ, аду, адёшь, НАЛОЖИТЬ, ожу, ожишь), без доп. (или накладывать в штанишки, накладывать в шортики, накладывать кучу и т. п.). Пугаться … Словарь русского арго
накласть в горб, в шею — См … Словарь синонимов
Накласть под шапку — кому. Волг. То же, что накласть в шапку Глухов 1988, 90 … Большой словарь русских поговорок
Накласть в шею (по шее) — кому. Прост. Экспрес. Побить, избить, отколотить кого либо. Теперь бы, по вашему, весьма полезно ему в шею хорошенько накласть! (Короленко. Павловские очерки). В Ивановском после его речи нам, не разобравшись, сначала чуть было по шее мужики не… … Фразеологический словарь русского литературного языка
Накласть чёсу — кому. Кар. Вызвать у кого л. колдовством сильное ощущение зуда по всему телу. СРГК 3, 333 … Большой словарь русских поговорок