-
1 наділений
( владою тощо) clothed, (правом, владою тощо) vested -
2 наділений владою
-
3 наділений повноваженнями
Українсько-англійський юридичний словник > наділений повноваженнями
-
4 наділений повнотою влади
Українсько-англійський юридичний словник > наділений повнотою влади
-
5 плавець
См. также в других словарях:
наділений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
наділений — на, не, Св. Наділений, з певними властивостями. Ваньо быв наділений почутьом гумору й доброти … Словник лемківскої говірки
наділений — [над’і/леинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
наділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наділити. || наді/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
довірений — (наділений чиєюсь довірою), наближений … Словник синонімів української мови
мудрий — (наділений великим розумом; який має значний життєвий досвід), розумний, досвідчений … Словник синонімів української мови
академічний — а, е. 1) Стос. до академії; здійснюваний нею. 2) Навчальний. Академічний рік. 3) перен. Суто теоретичний, абстрактний. || Який не має практичного значення, відірваний від життя. 4) Який дотримується традицій, канонів, встановлених де небудь серед … Український тлумачний словник
вивінуватий — а, е. Наділений, обдарований, розвинений … Український тлумачний словник
відрубник — а/, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.) … Український тлумачний словник
деспот — а, ч. 1) У рабовласницьких монархіях стародавнього Сходу – верховний правитель, наділений необмеженою владою. 2) Вищий титул візантійських вельмож. 3) перен. Жорстока людина; тиран … Український тлумачний словник
довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… … Український тлумачний словник