-
1 Антисфен із Афін
Антисфен із Афін (бл. 455 - 360 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, син рабині, учень Горгія, послідовник Сократа, після смерті якого заснував власну школу. Вихідним конструктивним принципом філософії А. був принцип послідовного й жорсткого аскетизму, нормативною мірою якого визнавалася природа (природне). А. - опонент софістів, хоча користувався їхніми ж прийомами О. сновні зусилля А. зосереджував на розгляді етичних проблем, при розв'язанні яких людина має керуватися передусім розумом. В царині етики у А. панує той самий аскетичний підхід - не відчувати потреби ні в чому, задовольняючись малим і досягаючи в такий спосіб тієї самодостатності, яку божество має завдяки надлишкові благ. Досягнення щастя А. обмежував добропорядністю, якій навчаються, не вдаючись при цьому до надмірної вченості. Добропорядність полягає в активному загартуванні душі й тіла, зокрема, шляхом обмеження потреб З. аперечував політичну діяльність, державу і соціальні умовності, які суперечать природі. Твори А. збереглися лише в окремих фрагментах завдяки тому, що на них було чимало посилань у багатьох античних авторів. -
2 Діоген Синопський
Діоген Синопський (412 - 323 до н. е.) - давньогрецьк. філософ-кінік. Родом з Синопи, більшу частину життя провів на міському звалищі поблизу Коринфа. Помешканням йому слугувала діжа. Учень Антисфена. Творів не писав і зажив слави передусім завдяки притчам та висловам, що ними супроводжував нестандартні ситуації свого життя. У відповідності до кінічного принципу - "жити згідно з природою" - Д. відмовився від будь-яких узвичаєних людських форм існування, здійснивши тим самим перший досвід радикальної критики культури. Од нього бере початок практика опрощення в європейській традиції. У загальнометафізичному плані його погляди тотожні позиції Антисфена та інших кініків: має право на існування лише те, що відповідає природі; всі людські встановлення надлишкові та шкідливі; слід відмовитись від будь-якого надбання, бо лише це робить тебе вільним; не давай влади над собою спокусі насолод, до всіх спокус залишайся байдужим. Попри відверту асоціальність, Д. користувався повагою сучасників і разом з Сократом був за античних часів взірцем мудреця.
См. также в других словарях:
надлишковість — вості, ж. 1) Абстр. ім. до надлишковий. 2) Наявність у системі додаткових засобів понад ті, які б могли забезпечити їх нормальне функціонування. •• Енергети/чна надлишко/вість запас потужностей, який може бути використаний у більш тяжких умовах… … Український тлумачний словник
надлишковість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
величини необхідні та надлишкові — величины необходимые и избыточные необхідними називають величини, які треба знайти (виміряти), щоб встановити значення шуканих величин. Надлишковими називають величини, виміряні понад необхідні. Якщо, напр., в плоскому трикутнику треба знайти… … Гірничий енциклопедичний словник
стискати — а/ю, а/єш і сти/скувати, ую, уєш, недок., сти/снути, ну, неш; мин. ч. стис, ла, ло і сти/снув, нула, нуло, док. 1) перех. Давленням, тисненням зменшувати в об ємі що небудь, ущільнювати щось. || В обчислювальній техніці – усувати надлишковість у… … Український тлумачний словник