-
1 навалити
= навалитися; док. див. навалювати, навалюватися -
2 навалити
см. навалювати1) навали́ть; ( большой нестройной кучей) нагромозди́ть; ( для перевозки) нагрузи́ть2) ( скопиться во множестве) безл. навали́ть -
3 навалити
техн. нава́ливать -
4 навалювати
= навалитиto heap up, to pile on; to load, to charge, to burden, to impose, to put onнавалювати на когось роботу — to load ( to overload) one with work
-
5 наваливать
навалить1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;3) нахилений, понахиляний.* * *I несов.; сов. - нав`алить1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути\наваливать ли́ло много сне́гу — безл. навали́ло (наки́дало; наверну́ло) бага́то сні́гу
2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутисяII несов.; сов. - навал`ять\наваливать ли́ло много наро́ду — насу́нуло (навали́ло, нати́снулося) бага́то наро́ду (люде́й)
1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти -
6 навалитися
-
7 накатывать
накататьI. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;5) навезений;6) накатаний, нашкварений. -ться -1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;2) накочений, понакочуваний. -ться -1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.* * *I несов.; сов. - накат`ать1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти6) (сов.: написать быстро) наката́тиII несов.; сов. - накат`ить1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)на него ча́сто \накатывать тывает — безл. на ньо́го ча́сто находить (нападає)
-
8 Нахомучивать
нахомутать1) что на кого - а) (накутывать) намотувати, намотати, нагортати, нагорнути, (о мног.) понамотувати, понагортати що на кого; б) (наваливать работу) накидати, накинути, навалювати, навалити багато (силу) праці (роботи) на кого, добре впрягти кого в роботу;2) -тать на кого - наклепати, набрехати на кого; срв. Наклеветать;3) -тать - наверзти, наторочити, натеревенити, наплескати, наляпати язиком; см. Наболтать 2. Нахомутанный -1) намотаний, нагорнений и нагорнутий, понамотуваний, понагортаний; накинутий и накинений; навалений, понакиданий, понавалювавий;2) наклепаний, набреханий;3) наверзений, наторочений, натеревенений, наплесканий, наляпаний язиком.
См. также в других словарях:
навалити — див. навалювати … Український тлумачний словник
навалити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
навал — у, ч. 1) Дія за знач. навалити, навалювати 1), 2), 4). 2) Нагромадження чого небудь у великій кількості; купа, куча … Український тлумачний словник
навалений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навалити 1), 2), 4). || нава/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
навалення — я, с. Дія за знач. навалити 1), 2), 4) … Український тлумачний словник
навантажити — 1) = навантажувати (кого, чим, що на кого доручити кому н. якусь роботу, виконання якихось обов язків тощо), нав ючити, нав ючувати (що на кого); завантажити, завантажувати (кого чим забезпечити когось роботою); навалити, навалювати (що на кого) … Словник синонімів української мови
нагромадити — I = нагромаджувати (накидати, накласти у великій кількості / безладно, купно), навалити, навалювати, навернути, навертати, накопичити, накопичувати Пор. нагортати 1), накласти I, нанести 1) II ▶ див. набути … Словник синонімів української мови
