наблизити

1) приближа́ть, прибли́зить

2) ( делать сходным) сближа́ть, роднить

3) ( с непереходным значением) приближа́ться, прибли́зиться

1) приближа́ть, прибли́зить

2) ( делать сходным) сближа́ть, роднить

3) ( с непереходным значением) приближа́ться, прибли́зиться

1) приближа́ть, прибли́зить

2) ( делать сходным) сближа́ть, родни́ть

3) ( с непереходным значением) приближа́ться, прибли́зиться

"ФІЗІОЛОГ" - назва збірника статей, де вміщено відомості про тварин і камені, пам'ятка культури. Створений у II або III ст., можливо, в Александрії. Відомості, що у ньому подано, взято із творів і спостережень античних авторів; помітний вплив східних вірувань, а також зусиль християнських апологетів, які у доборі даних керувалися метою наблизити їх до Святого Письма і християнської традиції. Складається із невеликих розділів (близько 50), в яких описано різноманітні тварини, птахи, комахи й мінерали, перелічені їхні особливості й властивості з відповідним символічним тлумаченням. Властивості тварин часто-густо порівнюються із християнськими чеснотами. Зміст "Ф." переносить читача у казковий світ, населений феніксами, сиренами, кентаврами, горгонами, єдинорогами тощо. В Україну прийшов із Болгарії, збереглися в списках слов'янські переклади. Був популярним ще у XVII ст.; подані у ньому легенди поширювались у різних збірниках, народно-поетичній творчості, іконографії. Згодом символічна сторона "Ф." послаблюється, і він набуває форми природничонаукової праці ("Бестіарій").

Мечніков, Ілля Ілліч (1845, Харків - 1916) - рос. біолог, філософ. Закінчив Харківський ун-т. Працював у Петербурзькому та Новоросійському ун-тах, а також у Парижі разом з Пастером. Лауреат Нобелівської премії. Як філософ, звертався до проблем філософської антропології та частково до соціальної проблематики. Критикував спіритуалізм Бергсона і метафізику Джемса, стверджуючи, що тільки наукові методи можуть наблизити до пізнання буття. Особливу увагу приділяв проблемам старіння, смерті, "дисгармоній" людської природи ("Етюди про природу людини", "Етюди оптимізму"). На противагу цілковитій впокореності перед лицем смерті М. розробляє концепцію ортобіозу, розглядаючи смерть як природне завершення життєвого циклу. М. вводить поняття інстинкту (почуття) життя, який є основою ставлення людини до себе, до здоров'я, до життя в цілому. Він показав, що поступове розкриття душевних здібностей людини, розуміння нею сенсу життя не збігається із розвитком інстинкту життя, тобто існує суперечність між соціальною та біологічною зрілістю, що й є головною життєвою дисгармонією. Завдяки успіхам науки людське життя можна продовжити до 100 - 120 - 145 років. При цьому має змінитись і стан старості - замість патологічно-хворобливої вона стає фізіологічною, здорового; задоволене почуття життя нейтралізує страх смерті. В своїй етиці М. відмежовувався від суто біологічного розуміння людського життя як такого, що не відбиває всієї його сутності та специфіки. Осягнути сутність життя можливо лише за допомогою таких понять, як щастя, справедливість, знання, творчість. Тому важливим складником концепції ортобіозу є "етика душі і тіла", що обґрунтовує їхню гармонійну взаємодію, оперту на здоровий спосіб життя.

[br]

Осн. тв.: "Сорок років пошуків раціонального світогляду" (1913) та ін.