-
1 соціологія релігії
СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ - складова частина релігієзнавства, специфічна галузь соціологічного знання. Предметне поле С.р. охоплює сукупність проблем, базовими серед яких є релігія, суспільство, людина в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Має два рівні осмислення проблем: загальносоціологічний та емпіричний. Загальносоціологічний рівень С.р. - теоретичне осмислення проблем природи релігії, її соціальної сутності, детермінованості, генезису, структури релігійного комплексу, взаємодії її елементів; експлікації релігії як суспільно-функціонуючого феномена через рефлексію її функцій, ролі, місця в суспільній системі, зокрема взаємозв'язку релігії і структурних компонентів соціуму; дослідження форм інституалізації, типів релігійних організацій, їхньої функціональності й ролі, релігійної діяльності й відносин, у т.ч. міжконфесійних, внутрішньоцерковних. Емпіричний рівень С.р. - осмислення проблем релігії методом конкретно-соціологічних досліджень через систему операційно інтерпретованих понять та емпіричних узагальнень як на мікрорівні (віруючі, релігійні групи), так і на макрорівні(суспільство, певні географічні регіони, конфесії та ін.). С.р. має свою систему категорій і понять, спеціальну методику теоретичних і конкретно-соціологічних досліджень. Вона тісно пов'язана з іншими галузями релігієзнавства: філософією, історією, психологією, феноменологією релігії, з іншими галузями соціології, права. Перші спроби соціологічної рефлексії релігії в контексті її взаємозв'язку з соціумом мали місце ще в епоху Відродження. С.р. генетично пов'язана з розвитком соціальної філософії, загальної соціології, з різними філософськими течіями, зокрема з традицією Гегеля, Шляєрмахера, франц. енциклопедистів Я. к галузь релігієзнавства С.р. конституювалась наприкін. XIX - на поч. XX ст. Її засновниками вважають Вебера і Дюркгейма. Як і раніше, в С.р. існують різні напрями (академічний, конфесійноорієнтований), школи, розмаїття методологічних підходів щодо експлікації релігії як суспільного феномена.М. Бабій -
2 етносоціологія
ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ - наука, що вивчає етнонаціональну структуру суспільства, способи і шляхи міжетнічної взаємодії та комунікації, взаємозв'язок етнічних і соціальних явищ та процесів. Е. включає: соціологічне дослідження етносу як соціокультурної комунікативної системи, етнічних спільнот і діаспор; вивчення проблем етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, соціальної адаптації в іноетнічному середовищі, етнонаціональних конфліктів; дослідження соціально значущих питань націоналізму, етноцентризму, етнорегіоналізму, етносепаратизму тощо. Формування етносоціологічного напряму почалося у 20 - 30-ті рр. XX ст. (Німеччина, США). Термін "Е." впроваджений у науковий обіг нім. вченим Турнвальдом. В амер. науці цей термін не набув поширення, внаслідок її тяжіння до "соціології розвитку", "культурної антропології" та "соціальної антропології". У Великобританії та Франції Е. здебільшого існує в рамках "соціальної антропології". В Німеччині соціологи основну увагу приділяють вивченню окремих форм етнічних суспільних конфігурацій. В Україні Е. як самостійна галузь соціологічного знання започаткована наприкінці 1980-х рр., зосереджуючись переважно на питаннях етнокультурного поліморфізму, статусу укр. етносу та етнічних меншин, їхньої взаємодії тощо. Е. ґрунтується на загальних аналітичних методах, якими послуговується соціологія. Втім амбівалентний характер Е., широта підходів та наявність різних альтернатив не виключають їхньої множинності. Понятійно-категорійний апарат Е. має тісний зв'язок із соціологією та етнографією/етнологією. Проте такі її поняття, як "етнос", "нація", "націоналізм", "етнічна спільність", "етнічна стратифікація", "етноцентризм" і т. ін. залишаються дискусійними. Різноманітність існуючих точок зору обумовлюється об'єктивною багатозначністю та багатоаспектністю етнічних/національних спільностей. Найбільш відомими парадигмами в Е. є примордіалізм, інструменталізм та конструктивізм.Л.Аза -
3 соціобіологія
СОЦІОБІОЛОГІЯ - напрям наукового дослідження, який, спираючись на інтеграцію даних генетики, еволюційної теорії, екології та етології з гуманітарним знанням, відстоює повну детермінованість соціальної поведінки біологічними законами. Її представники (Уілсон, Ламзден, Фридмен, Р'юз та ін.) роблять спробу дослідити біологічні засади усіх форм соціальної поведінки, осмислити в руслі єдиної концепції проблеми природи людини та шляхи подальшого розвитку культури, етики, свободи волі, створити синтетичну науку, "новий синтез", яка була б здатна охопити усі виявлення людської життєдіяльності. Попри всю дискусійність розробок, здійснених у цій галузі, несприйняття крайнощів "генетичного детермінізму", інтерес до її ідей з боку широких верств громадськості постійно зростає. Передусім це знаходить пояснення в тому, що в цій галузі наукових досліджень робиться цікава спроба синтетичного осмислення феномена людини, дослідження генези та розвитку соціальних форм поведінки (аргументація положення, що поведінкові структури є в такій само мірі продуктами еволюційного процесу, як і морфологічні), переконливе обґрунтування необхідності збереження життя на Землі у всьому багатоманітті його форм та виявів, пошук ефективних шляхів збереження людського роду за умов сучасної екологічної кризи. С. є одним із актуальних напрямів сучасного наукового дослідження, де так чи інакше відбувається реалізація нагальної загальнонаукової потреби в інтеграції біології з системою гуманітарного знання.М. Кисельов -
4 аксіологія
АКСІОЛОГІЯ ( від грецьк. άξια - цінність, вартість; λογοζ - слово, поняття, вчення) - вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Теорія цінностей формується у XIX - XX ст. Вводячи поняття цінностей, Кант, протиставляє сферу моралі (свобода) сфері природи (необхідність) і тим самим окреслює головні аксіологічні питання - значення, вибору, повинності, належності, обов'язковості, оцінки, ставлення тощо. У творах неокантіанців проблема цінностей набуває самостійного трансцендентального значення. Одним з перших засновників А., як самостійної філософської галузі, був Лотце, який трактував поняття "цінності" як аналог поняття "значимість". Розвиваючи погляди Лотце, Коген трактував цінності як поняття "безумовного" (мета, моральне благо), що протистоїть досвідові, але надавав йому характеру загальності і необхідності. Риккерт розробляє вчення про цінність як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" і "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на користь доведення засад об'єктивної природи цінностей тезою про "інтенціональність" ціннісних відносин. За Гартманом, цінності не піддаються раціональному пізнанню і оприявнюються лише в особливих почуттях (любов і ненависть), що змушують людину інтуїтивно віддавати перевагу тому чи тому способу поведінки. Перрі аналізує значення і базові принципи цінностей за допомогою поняття "інтерес", а Дьюї розвиває натуралістичну версію А. (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в філософській антропології (Шелер, Плеснер, Гелен). За Шелером, цінності - це сфера феноменального, яка визначається апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт, отож, аксіологія Шелера набуває трагічного відтінку. Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей. Різні аспекти теорії цінностей подані в працях таких сучасних філософів, як Бахтин, Деррида, Тулмін, Блументаль, Іванов. -
5 соціологія знання
СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - соціально-філософська концепція (дисципліна), що досліджує співвідношення знання і суспільства, соціальну зумовленість знання. З різних інтерпретацій понять "знання", "суспільство" і "відношення" філософськими течіями виникають різні варіанти С. з. Так, суспільство тлумачать як історичні епохи, класи, покоління, соціальні фактори, соціальне буття, соціальні структури, а знання - як знання взагалі, наукове знання, ідеологію, світогляд, категорії, цінності, ідеї. Порізному інтерпретується і відношення знання та суспільства - як жорстка чи послаблена детермінація, функціональний зв'язок, гармонія стилів, зв'язок частини і цілого та ін. Основні проблеми С. з.: дослідження характеру відношень між знанням і соціальним буттям, соціальними структурами і категоріями мислення; ролі цінностей у пізнанні, співвідношення знання і його соціальних носіїв, істинності і соціальної зумовленості знання та ін. С. з. виникла в 30-х рр. XX ст. Її засновники - Маннгейм ("Проблема соціології знання" 1925; "Ідеологія та утопія", 1929) і Шелер ("Форми знання і суспільство", 1926). її джерела - марксистське вчення про базис і надбудову, клас та ідеологію, дослідження Дюркгейма соціальної зумовленості категорій первісного мислення М. аннгейм і Шелер дещо конкретизували проблематику соціальної зумовленості знання, перевели її з ідеологічної в більш наукову площину. В 50-х рр. XX ст. виникає кантіанський варіант С. з. (Шелтинг, Штарк), що розвинув ідеї Вебера про зумовленість наукового знання цінностями. В цей же час формується "критична теорія" Франкфуртської школи, яка на запереченні концепції Маннгейма розбудовує свій варіант соціальної зумовленості знання, в якому поєднує неогегельянство і марксизм (Лукач). У 70-х рр. XX ст. формується феноменологічний підхід до С. з. (Шюц, Бергер, Лукман), що зосереджується на дослідженні конституювання соціальної реальності (сфери соціальних смислів) різними соціальними групами. До проблематики С. з. близька також історична школа філософії науки (Кун, Феєрабенд), яка розглядає розвиток науки в соціальному контексті. Інтенція С. з. - розвінчання автономності знання (істини, розуму), утвердження залежності його від позагносеологічних чинників. У цьому плані вона - одне з джерел філософії постмодерну. С. з. не є суто соціологічною дисципліною. Спроби надати їй емпіричної інтерпретації не мали значних успіхів О. станнім часом спостерігається спад інтересу до її проблем.Є. Причепій -
6 феноменологічна соціологія
ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СОЦІОЛОГІЯ - теоретико-методологічний напрям у сучасній соціології, який розглядає суспільство як феномен, постійно створюваний і відтворюваний у взаємодії індивідів. Філософською основою Ф. с. були ідеї Гу есер ля, основоположником Ф. с. вважають Шюца, який застосував принципи феноменологічного аналізу до соціальних явищ і розробив програму конструктивного аналізу природної настанови, тобто досліджень умов прийняття соціального світу як реального її членами З. позицій Ф. с. сама очевидність існування соціального постає як проблема (Гарфінкель). Процес соціалізації досліджується як інтеріоризація інтерсуб'єктивних значень (Бергер, Лукман). У центрі уваги знаходяться причини порушення соціальної взаємодії (Гратгоф) і експерименти по їх виявленню (Гарфінкель). Дослідження Ф. с. вплинули на розробку проблем мовної соціалізації, соціальної лінгвістики, соціальної прагматики, екстралінгвістичної комунікації, теорії конфліктів. Результати досліджень Ф. с. стимулюють інші напрями соціології робити ретельнішим аналіз взаємодій на мікрорівні, адекватніше оцінювати значення суб'єктивного фактора соціальних процесів.А. ІишуратовФілософський енциклопедичний словник > феноменологічна соціологія
-
7 біологічний
-
8 фізіологія
жфізіологія тварин — animal physiology, zoodynamics
-
9 регіоналізм біологічний
РЕГІОНАЛІЗМ БІОЛОГІЧНИЙ - напрям радикальної екологічної філософії (або радикального екологізму), в основі якої лежать ідеї повернення до землі, перехід до екологічно прийнятних технологій, соціального анархізму та фемінізму. Теоретики біорегіоналізму прагнуть об'єднати розрізнені радикальні течії, виносячи цей напрям за межі власне екологізму і покладаючи на нього вагомішу місію, ніж саме лише збереження дикої природи. Визначальні засади біорегіоналізму описані Сейлом у книзі "Мешканці Землі: біорегіональне бачення", Доджем у книзі "Жити життям: деякі біорегіональні теорії та практика". Біорегіоналізм надає особливої ваги біологічним системам, які є джерелом фізичного існування та ґрунтом, з якого виростає і на якому тримається людська духовність. Біорегіоналісти виступають за перезаселення окремих територій в різних регіонах планети невеликими злагодженими громадами, які дотримуватимуться збалансованого, стабільного і самодостатнього способу життя й господарювання в цілковитій гармонії з природою даної місцевості, вірять, що коли бодай одна людина чи група людей або громада будуватимуть своє життя згідно з принципами їхньої теорії, то це стане підставою говорити про успіх.Т. ГардашукФілософський енциклопедичний словник > регіоналізм біологічний
-
10 біологія
-
11 етіологічний
-
12 кардіологічний
-
13 радіологія
-
14 фізіологічний
фізіологічний розчин — physiological ( salt) solution; saline
-
15 санепідеміологічний
(саніта́рно-епідеміологі́чний) санэпидемиологи́ческий (санита́рно-эпидемиологи́ческий) -
16 фізіолог
"ФІЗІОЛОГ" - назва збірника статей, де вміщено відомості про тварин і камені, пам'ятка культури. Створений у II або III ст., можливо, в Александрії. Відомості, що у ньому подано, взято із творів і спостережень античних авторів; помітний вплив східних вірувань, а також зусиль християнських апологетів, які у доборі даних керувалися метою наблизити їх до Святого Письма і християнської традиції. Складається із невеликих розділів (близько 50), в яких описано різноманітні тварини, птахи, комахи й мінерали, перелічені їхні особливості й властивості з відповідним символічним тлумаченням. Властивості тварин часто-густо порівнюються із християнськими чеснотами. Зміст "Ф." переносить читача у казковий світ, населений феніксами, сиренами, кентаврами, горгонами, єдинорогами тощо. В Україну прийшов із Болгарії, збереглися в списках слов'янські переклади. Був популярним ще у XVII ст.; подані у ньому легенди поширювались у різних збірниках, народно-поетичній творчості, іконографії. Згодом символічна сторона "Ф." послаблюється, і він набуває форми природничонаукової праці ("Бестіарій").М. Кашуба -
17 біологічний регіоналізм
Філософський енциклопедичний словник > біологічний регіоналізм
-
18 соціологія пізнання
СОЦІОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ - напрям теоретичних та емпіричних досліджень, що розглядає проблеми, пов'язані з соціально-історичною зумовленістю знання, пізнання і свідомості, а також соціальні аспекти виробництва, поширення й використання різних типів знання як у суспільстві в цілому, так і на рівні суспільних класів, соціальних груп, організацій. Основні проблеми С. п. - соціальна та історична природа пізнання, обумовленість свідомості та методологія їхнього дослідження. -
19 бактеріологічна зброя
Українсько-англійський юридичний словник > бактеріологічна зброя
-
20 біологічна мати
biological genitor, birth mother
См. также в других словарях:
олог-хои — сущ., кол во синонимов: 1 • вымышленное существо (334) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
Олог-хай — Эта страница ранее удалялась (что это значит?) 16:33, 21 ноября 2011 Jackie (обсуждение | вклад) удалил Олог хай (С1: короткая статья без энциклопедического содержимого) В Википедии нет статьи с таким названием … Википедия
біологічний — а, е. Стос. до біології. || Стос. до життя, життєвих процесів організму. •• Біологі/чна збро/я зброя масового ураження, дія якої заснована на використанні хвороботворних властивостей бойових біологічних засобів. Біологі/чна очи/стка спосіб… … Український тлумачний словник
фізіологічний — а, е. 1) Стос. до фізіології (у 1 знач.). 2) Пов язаний з життєвими функціями організму, його життєдіяльністю. || Необхідний для життєдіяльності тваринного й рослинного організму. Фізіологічні солі. Фізіологічне тепло. •• Фізіологі/чна аку/стика… … Український тлумачний словник
КАРТИ ГЕОКРІОЛОГІЧНІ (карти мерзлотні) — карты геокриологические geocryological mарs *geokryologische Karten, Frostbodenkarten відображають будову і характеристики кріолітозони. Розрізняють аналітич. і синтетич. К.г. На аналітич. К.г. показують всі осн. характеристики геокріологіч.… … Гірничий енциклопедичний словник
біологія — ї, ж. Наука про закономірності життя і розвитку організмів. || чого. Сукупність природних особливостей життя і розвитку рослинних або тваринних організмів. •• Біоло/гія ро/звитку біологічна наука, яка всебічно вивчає закономірності… … Український тлумачний словник
мікробіологія — ї, ж. Наука, що вивчає мікроорганізми. •• Космі/чна мікробіоло/гія розділ мікробіології, що вивчає можливість існування життя на інших планетах та бере участь в утворенні замкнених екологічних систем у кабінах космічних кораблів. Меди/чна та… … Український тлумачний словник
санітарно-епідеміологічний — а, е. Що стосується санітарії та епідеміології. •• Саніта/рно епідеміологі/чна слу/жба служба, яка забезпечує розробку, проведення і координацію санітарно профілактичних і протиепідеміологічних заходів, спрямованих на охорону здоров я населення… … Український тлумачний словник
біологічно — Присл. до біологічний. •• Біологі/чно акти/вна доба/вка речовини або їх суміші, що їх використовують для надання раціону харчування спеціальних лікувальних або лікувально профілактичних властивостей. Біологі/чно акти/вна речовина/ загальна назва… … Український тлумачний словник
гляціологічний — а, е. Стос. до гляціології. Гляціологічна експедиція. Гляціологічна станція … Український тлумачний словник
епідеміологічний — а, е. Прикм. до епідеміологія. •• Епідеміологі/чне обсте/ження метод вивчення епідеміологічного вогнища, спрямований на виявлення джерела інфекції … Український тлумачний словник
