мняти

1) ганяти, туряти, турляти. [Хлопці сюди ганяють воли до водопою. Вівчар вівці туряє. За що туряють мене з села в село (Кониськ.)]. Гонять собак (голубей) (шалопайничать) - швендяти, швенді справляти, баглаї (байдики) бити, ханьки мняти, байдикувати. Гонять зайцев - ганяти зайці, уганяти за зайцями;

2) (делать нагоняй) турляти, туряти. [Баба її турляє: хоч-би ти причепурилася]. Послов.: куда Макар телят не гонял - де козам роги правлять (втинають).

* * *

запашний, пахучий, (провинц. пахнючий), запашистий, духовитий, (ароматический) духовий, ароматичний. [Запашні квіти. Пахучий мед. Запашистий дух. Пахнючі квітки. Не топчи духової мняти]. -ые вещества - пахощі, пахуче надіб'я.

* * *

измять что м'яти (мну, мнеш) (диал. мняти), зминати, зім'яти, пом'яти, пом'яшкурити, (о мн., всё) пом'яти, (комкать) бгати, зібгати, скомшити що; (вытаптывать поле, траву) толочити, потолочити, столочити, витолочувати, витолочити (пашню, траву); (глину: месить) місити, замісити, (солому) мервити, змервити, (фрукты) бити, побити. -мять постель - пом'яти, потолочити постіль (постелю). [Та не стели білої постелі - потолочать (Мил.)]. -мять шляпу, платье - пом'яти капелюша, вбрання. Измятый - зім'ятий, пом'ятий; зібганий; витолочений, по[с]толочений. Что-л. -тое (растение, фрукты) - потолоччя, потолоч (-чи). -ться - м'ятися, зім'ятися, пом'ятися, зібгатися; бути зім'ятим, пом'ятим витолоченим, потолоченим.