мита

безмитний. -но - без мита.

* * *

I. 1) см. Мыт 2;

2) линяння; срв. Мыт 4.

II. Мыть, мывать -

1) мити (мию, миєш), (посуду, преимущ. деревянную, овощи и т. п.) банити; (кипятком) парити, (мочалкой) віхтювати, (мочалкой, щёткой, обычно с песком, с золою) шарувати що. [Рука руку миє (Номис). Була в березі, діжку банила (Луб.). Стала вона банити ложечки (Манж.). Віхтювати підлогу (Кониськ.)]. Ты будешь ноги мыть, а я буду воду пить - ти ноги митимеш, а я юшку питиму. Мой свои чашки! - твоє діло в кочергах! не совай носа до чужого проса;

2) (стирать бельё) прати, (полоскать) полоскати що. [Хвартух прала дівчина (Пісня). Полоскала на броду (Пісня)]. Мыть в щёлоке - золити, лужити; срв. Бучить. [Шмаття лужила (Кониськ.). Саме заходилася сорочки золити (Мирг.)];

3) (умывать, обмывать) умивати, мити, обмивати кого, кому що, змивати кому що. Мыть голову кому - змивати (мити) голову кому; (перен.: журить) картати кого, докоряти кому, (сильнее, фам.) давати прочуханки кому. Мытый - митий, банений, віхтьований, шарований; праний, полосканий, зелений, лужений, умиваний. [Мита пшениця (Лубенщ.). Сорочка брудна, немов кілька місяців не прана (Франко)].

* * *

1) мити; ( стирать бельё) пра́ти

2) см. омывать, 2)

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́

(таможенная) мито, (высокая) промито (стар.); (вообще налог) оплата; срв. Подать, Налог. [Право одержувати крам з-за кордону без мита]. Судебная -на (стар.) - судова оплата, судове (-вого), пересуд, пересудок (-дка), пересуддя, присуди (-дів). Гербовая -на - гербова оплата. Обложить -ною что-л. - накласти, накинути мито на що, обмитити що. Сборщик -ны - см. Пошлинник.

* * *

1) эк. ми́то; ( денежный сбор) збір, род. п. збо́ру; ( оплата) опла́та, спла́та

2) старови́нний зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й; ( стародавность) старода́вність, -ності

прогінний. -ные дрова - сплавні дрова. -ный скот - перегінна худоба. -ная дорога - см. Прогон 2. -ные деньги - см. Прогон 4. -ная шерсть - мита вовна.

* * *

здирство; стягання мита на власну користь.

обкладання, облягання, оточування, обступання, (взыскивание) накладання на кого. -ание податью (налогом) оподатковування кого. -ание пошлиной чего - накладання мита на що. Срв. Обложение.

предл. с род.

1. (напротив кого-чего-л.) [дар] рӯ ба рӯи…, [дар] муқобили…; против школы расположен парк дар рӯ ба рӯи мактаб боғе вокеъ аст; сесть друг против друга рӯ ба рӯи хамдигар нишастан; сидеть против света пушт ба равшанӣ карда нишастан; поставить галочку против фамилии студента дар пеши фамилияи студент ишорат кардан

2. (навстречу) [ба] муқобили…, [дар] хилофи…, [бар] зидди…; плыть против течения ба муқобили ҷараён шино кардан

(вопреки) [бар] хилофи…, аз ғайри…, қатъи назар аз…; против его ожиданий бар хилофи чашмдошти ӯ; поступать против правил бар хилофи қоида рафтор кардан // (враждебно) зид, муқобил; он наст­роен против меня вай ба ман зид аст

3. (по сравнению) аз… дида; против прошлого года аз порсола дида

4. (для борьбы с кем-чем-л.) бар зидди…, муқобили…; лекарство против ревматизма доруи тарбод; средство против моли доруи мита

5. в знач. сказ, зид (муқобил) аст; кто против ? кй зид?; я совсем не против ман ҳеҷ муқобил не <> ничего не иметь \против чего муқобил (мухолиф, зид) набудан