-
1 миркати
= ми́ркнути1) бормота́ть, пробормота́ть; ( недовольно) бурча́ть, бу́ркнуть2) (только несоверш.) попроша́йничать; кля́нчить -
2 миркнути
см. миркати
См. также в других словарях:
миркати — аю, аєш, недок., розм. 1) Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. 2) заст. Жебракувати … Український тлумачний словник
миркати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
миркати — вітати із святами (від «мир вам») … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
миркання — я, с. Дія за знач. миркати … Український тлумачний словник
миркнути — ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до миркати 1) … Український тлумачний словник
бурмотати — бурмотіти (говорити тихо й невиразно, нерозбірливо), буркота[і]ти, бурчати, мимрити, харамаркати; мурмота[і]ти, муркота[і]ти, мурчати, буркати, буркнути, миркати, миркнути, муркати, муркнути, мугикати, мугикнути; буб(о)ніти, бубота[і]ти… … Словник синонімів української мови
мимрити — розм. (говорити тихо, невиразно), бурмотіти, слебезувати, миркати … Словник синонімів української мови