мигтіння

См. также в других словарях:

• мигтіння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• мигтіння — і миготі/ння, я, с., розм. 1) Докучливе мигтіння, сумбурний рух кого , чого небудь перед очима. 2) Суєта, плутанина …   Український тлумачний словник

• побігти — біжу/, біжи/ш, док. 1) Почати бігти в якому небудь напрямку. || розм. Швидко, спішно піти, сходити куди небудь з якоюсь метою. || Почати тікати, відступати. 2) перен. Почати швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому небудь напрямку. ||… …   Український тлумачний словник

• скакати — скачу/, ска/чеш і скака/ю, скака/єш, недок. 1) Робити стрибок, стрибки; стрибати. || Стрибком кидатися вниз. || Стрибком вихоплюватися кудись, на що небудь. •• Скака/ти в гре/чку див. гре/чка. Скака/ти ді/да стрибати на одній нозі. || Стрибком… …   Український тлумачний словник