-
1 метаморфоз
-уметаморфо́з -
2 Гете, Йоган Вольфганг
Гете, Йоган Вольфганг (1749, Франкфурт-на-Майні - 1832) - нім. поет, філософ, природознавець. Освіту здобув в ун-тах Ляйпцига і Страсбурга. Формування світогляду Г. відбувалося під впливом Гердера, Ляйбніца, Руссо, Спінози. Перші творчі здобутки Г. були щільно пов'язані з духом романтизму руху "Буря і натиск", одним із лідерів якого, поряд з Гердером, він був. До чільних ідей раннього періоду творчості Г. (виразно втілених у "Стражданнях молодого Вертера" та першій частині "Фауста") належить ідея нехтування усім буденно узвичаєним заради спонтанного вияву почуттів та внутрішньої автентичності З. годом, після поїздки до Італії 1786 р., Г. дійшов висновку про доконечну обґрунтованість позиції рівноваги між романтизмом і класицизмом, язичництвом і гуманізмом. Г. був одним з перших провісників органічного світогляду, заснованого на розумінні світу як живої монадної цілісності, утвореної із множини таких самих монадних різномасштабних форм, що органічно самореалізуються на всіх рівнях і в усіх сферах буття. Розроблене на цих засадах натурфілософське вчення Г. підпорядковане з'ясуванню природи первинних живих форм - прафеноменів, що уособлюють єдність у поступальних трансформаціях різноманітних живих цілісних утворень (рослинного, тваринного світу). Всі вияви сущого є полярними та рівночасно взаємодоповняльними: відштовхування й тяжіння, роз'єднання та єднання, сутність і явище, ціле й частини, дух і матерія, людина і природа. Розмисли Г. у галузі метафізики базувалися на філософії Спінози і тяжіли до пантеїзму. Пантеїстичні ідеї у поєднанні з деякими принципами монадології Ляйбніца створювали підстави для орієнтації Г. на панпсихізм.[br]Осн. тв.: "Страждання молодого Вертера" (1774); "Нариси про метаморфоз рослин" (1790); "Фауст" (1790 - 1833); "Поезія та істина". В 4 т. (1811 - 1833) та ін.Філософський енциклопедичний словник > Гете, Йоган Вольфганг
-
3 даосизм
ДАОСИЗМ (кит. - школа дао) - один з основних напрямів кит. філософії і традиційна релігія Китаю. В сучасній синології використовується традиційне для конфуціанства розрізнення філософського "дао цзя" та релігійного "дао цзяо" Д. В основі філософського вчення Д. лежить поняття "дао" як первісної, всеосяжної основи, субстанціального начала, загального закону спонтанного буття Всесвіту. "Дао" - єдине та нероздільне, однаково присутнє в усіх об'єктах (людях, речах) - як прекрасних, так і потворних. Для послідовників Д. "дао" - це безперервний потік метаморфоз-трансформацій; життя або смерть є лише одним з його фрагментів. З'єднання із цим потоком дарує мудрецю безсмертя. Необхідність дотримання природного закону "дао" виражена в концепції "недіяння" ("у вей") та "природності" ("цзи жань"), в основі якої лежить принцип заперечення штучного перетворення світу, яке призводить до порушень світової гармонії та, відповідно, виявляється в різних соціальних, економічних та політичних відхиленнях. Витоки Д. сягають давніх релігійних уявлень (магії, шаманства), філософське осмислення яких (серед. I тис. до н. е.) стало основою ідейної концепції цього напряму. Першозасновником Д. вважається міфічний імператор Хуан-ді. Оформлення ідей, які стали центральними для школи, приписується напівлегендарному мислителю Лао-цзи (VI - V ст. до н. е.), якого вважають автором трактату "Дао де-цзін" ("Канон "дао" та "де"). Його ідеї були розвинуті філософом Чжуан-цзи (твір "Чжуан-цзи", IV - III ст. до н. е.) і пізніше Ле-цзи (прибл. IV - III ст. до н. е.) та Хуайнань-цзи (Лю Ань, II ст. до н. е.). Д. справив значний вплив на різні галузі кит. культури (літературу, поезію, мистецтво); сприяв розвитку наукових знань (хімії, медицини). Вплинув на філософію Кореї, Японії.А. Усик -
4 перевтілені форми
ПЕРЕВТІЛЕНІ ФОРМИ світовідношення - утворення, які "приховують" власне походження через заміщення справжніх його виявів несправжніми та надання останнім об'єктивності, квазісубстанційності. П.ф. справжніх зв'язків, виявляючи здатність до різних символічних метаморфоз, постають перед суб'єктом життєдіяльності як "самі собою зрозумілі" явища. Немістифіковану їх суть можна збагнути лише внаслідок "дешифрування". Перевтіленість є виявом особливого різновиду каузальності, притаманної досить складним системним утворенням, - заміщенням їхнього дійсного змісту тим, котрий знаходимо на поверхні системи (за Мамардашвілї) І. сторичний досвід, втім, засвідчує, що потенціал життєздатності кожної П.ф. забезпечується завдяки наявності у ній специфічних утворень, котрі є підстави кваліфікувати як неперевтілений зміст даної форми. Такий зміст вноситься до неї конкретним суб'єктом життєдіяльності, який пристосовує її до своїх фундаментальних антропологічних потреб. Перевтіленість та пов'язана з нею самомістифікація є інваріантною властивістю людського світовідношення (пов'язана, зокрема, з тією антропологічною обставиною, що людина має найбільшу серед живих істот здатність до мімікрії) Ц. им відчуттям перейняте ще міфологічне уявлення про світ, де перевтілення постає як універсальний дар усіх істот і відбувається безупинно.В. Табачковський -
5 Порфирій
Порфирій (234, Тир - після ЗОЇ) - античний філософ, неоплатонік, учень і систематизатор вчення Плотина. Автор коментарів багатьох творів Платона й Аристпотеля, праць із риторики, граматики, природничих питань. Виступав як критик християнства ("Проти християн"). Зібрав, відредагував і видав твори Плотина, розташувавши їх за "дев'ятками" (енеадами). У філософському вченні розвиває ідеї Плотина, зосереджується на проблемі повернення людини до першовитоку буття (Бога, Нуса). Цей процес є своєрідною інверсією Плотинової еманації Єдиного у Нус (Розум), світову Душу і Космос. Його основою є відсторонення від усього тілесного, очищення душі від чуттєвих потягів та її зростання у "гнозисі" (знанні достеменно сущого) Ч. ерез сходження до Бога людина рятує свою душу, звільняючи її з полону чуттєвого буття. Це сходження унаочнюється у розвитку доброчесності, в якому П. виділяє чотири щаблі. Перший - громадянські чесноти, що передбачають приборкання пристрастей і прагнень, які призводять до конфліктів між людьми, підриваючи їх спільність і солідарність Д. ругий - чесноти, метою яких є звільнення душі від зовнішніх впливів і забезпечення її спокою. Третій - душевні чесноти, завдяки яким очищена душа звертається до вищого змісту буття і його першопочатку. Четвертий - духовні, або розумові, чесноти, що спрямовують життя душі в інтелігібельному світі. На цій стадії людина стає духовною і уподібнюється Богові. Оскільки весь процес наближення до Бога здійснюється у людській душі і шляхом її метаморфоз, то богопізнання невід'ємне від самопізнання людини, запорукою якого є любов. Ідея духовного зростання у подальшому стала одним із визначальних компонентів християнського світогляду (особливо у середньовічній містиці - Бонавентура), одначе місце "знання" у наближенні До Бога посідає віра. Окрім етичних найбільший вплив мали логічні праці П. Його "Вступ до "Категорій" Аристотеля", де він виокремлює п'ять головних логічних ознак поняття (рід, вид, вирізняльна, суттєва і випадкова ознаки), за часів Середньовіччя був однією з основ логіки і викладів логічного вчення Аристотеля. У цій праці П. також сформулював питання про природу універсалій (залишивши його поза розглядом), розв'язання якого стало головним завданням середньовічної схоластики і породило її основні напрями - реалізм та номіналізм. Не менше значення мала розроблена П. логічна процедура класифікації і субординації понять ("древо П."), яка стала одним із головних принципів середньовічного мислення.
См. также в других словарях:
метаморфоз — метаморфоз … Орфографический словарь-справочник
МЕТАМОРФОЗ — (от греч. metamorphosis превращение). У животных М., или метаболия, это глубокое преобразование строения организма, в процессе к рого личинка превращается во взрослую особь. М. свойствен большинству групп беспозвоночных и нек рым позвоночным… … Биологический энциклопедический словарь
метаморфоз — а, м., МЕТАМОРФОЗА ы, ж. métamorphose f. <, лат., гр. metamorphosis превращение. Превращение, переход из одной формы в другую, сопровождающийся приобретением нового внешнего вида или функции. БАС 1. История слова должна воспроизводить все… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
метаморфоз — метаморфоз, м. и метаморфоза, ж. В научной речи «видоизменение, переход в другую форму развития» метаморфоз. Метаморфоз гусеницы в бабочку. Метаморфоз горных пород. В знач. «полная, совершенная перемена, изменение» метаморфоза. С ним произошла… … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
МЕТАМОРФОЗ — МЕТАМОРФОЗ, глубокое преобразование формы или структуры в течение развития различных организмов, в процессе которого личинка превращается во взрослую особь, например, превращение гусеницы в бабочку или головастика в лягушку. Иногда это… … Научно-технический энциклопедический словарь
МЕТАМОРФОЗ — МЕТАМОРФОЗ, метаморфоза, муж. (научн.). То же, что метаморфоза в 1 знач. Метаморфоз насекомых. Метаморфоз товара (последовательные изменения общественной формы товара в процессе товарообмена, в процессе передвижения товара из рук производителей в … Толковый словарь Ушакова
МЕТАМОРФОЗ — (греч. metamorphosis). В зоол. обознач. ряд изменений, которым подвергаются по выходе из яйца животные, оставляющие яйцевые оболочки в стадии, резко отличающейся от взрослого животного. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.… … Словарь иностранных слов русского языка
метаморфоз — у растений: 1 — колючки побегового происхождения у боярышника; 2 — филлокладии (стеблевой метаморфоз у иглицы); 3 — разные фазы (а, б, в) метаморфоза соцветия в усики у винограда; 4 — клубни корневого происхождения у георгины … Сельское хозяйство. Большой энциклопедический словарь
МЕТАМОРФОЗ — (отгреч. meta ^после и тпог phe наружность, форма, вид), смена внешнего вида и строения животного в послезародышевом развитии до достижения им половозрелого состояния; называется иначе превращением или непрямым развитием (метаболия). У животных с … Большая медицинская энциклопедия
МЕТАМОРФОЗ — (от греческого metamorphosis превращение), 1) у животных глубокие преобразования строения организма в ходе превращения личинки во взрослую особь (например, у насекомых, земноводных, некоторых рыб). 2) У растений преобразования основных органов… … Современная энциклопедия
МЕТАМОРФОЗ — (от греч. metamorphosis превращение) 1) у растений видоизменения основных органов (корня, стебля, листа, цветка) в связи с изменением функции.2) У животных глубокое преобразование организма в период постэмбрионального развития (напр., превращение … Большой Энциклопедический словарь
