-
1 majaczyć
маячити, марити -
2 majaczyć się
маячити, марити, маячитися, маритися -
3 loom
1. n1) ткацький верстат2) ткацтво3) знаряддя, інструмент4) шотл. відкрита посудина (відро тощо)5) держак весла6) невиразні обриси7) міраж8) відблиск, тінь2. v1) невиразно вимальовуватися, маячити; з'являтися (в тумані тощо)* * *I [luːm] n2) ткацтвоII [luːm] nнеясні обриси ( землі на горизонті); міраж; відблискIII [luːm] v2) приймати загрозливі розміри; загрожувати ( loom up)IV [luːm] n; = loon I II V [luːm] n -
4 loom
I [luːm] n2) ткацтвоII [luːm] nнеясні обриси ( землі на горизонті); міраж; відблискIII [luːm] v2) приймати загрозливі розміри; загрожувати ( loom up)IV [luːm] n; = loon I II V [luːm] n -
5 бредить
марити, маячити (Л. Укр.), блудити словами (Грінч.), говорити (верзти) у нестямі.* * *1) ма́рити, мая́чити и маячи́ти, маячіти; забала́куватися, блуди́ти слова́ми2) ( кем-чем) ма́рити -
6 мелькать
мелькнуть1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].* * *несов.; сов. - мелькн`уть1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти -
7 majaczyć
[маячичь]v.ndk -
8 bredzić
1. маячити;2. верзти, ляпати -
9 сандрахла-
-
10 сандырахла-
марити, маячити О.
См. также в других словарях:
маячити — I мая/чу/, мая/чи/ш і маячі/ти, і/ю, і/єш, недок. Виднітися, вирізнятися на тлі чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). || З являтися (час від часу) в полі зору; мигтіти. || Поставати в уяві, ввижатися. || Мерехтіти в темряві (про… … Український тлумачний словник
маячити — 1 дієслово недоконаного виду виднітися маячити 2 дієслово недоконаного виду марити … Орфографічний словник української мови
маяти — маячити, виднітися, даленіти … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
майоріти — майори/ть і рідко майорі/є, недок. 1) Невиразно виднітися вдалині; маячити (див. маячити I). 2) Те саме, що мигтіти 1). 3) Коливатися під дією вітру … Український тлумачний словник
помаячити — I я/чу/, я/чи/ш і помаячі/ти, і/ю, і/єш, док. 1) Док. до маячити I і маячіти. 2) Маячити, маячіти якийсь час. II я/чу/, я/чи/ш, док., діал. Помарити … Український тлумачний словник
замаячити — I я/чу/, я/чи/ш і замаячі/ти, і/ю, і/єш, док. Почати маячити; завиднітися. II я/чу/, я/чи/ш, док. Почати марити (про хворого) … Український тлумачний словник
манячити — я/чу/, я/чи/ш і манячі/ти, і/ю, і/єш, недок., розм., рідко. Те саме, що маячити I; майоріти (у 1 знач.). ||Нерухомо стояти; стовбичити … Український тлумачний словник
маячення — я, с. Дія і стан за знач. маячити II … Український тлумачний словник
маячіння — я, с. Дія і стан за знач. маячити II … Український тлумачний словник
маячіти — див. маячити I … Український тлумачний словник
маячливий — I а, е. Те саме, що маячний. II а, е. Який маячить (див. маячити I) … Український тлумачний словник