-
1 манірно
нар.мане́рно, жема́нно; чо́порно -
2 манірно
mincingly; namby-pamby, niminy-piminy; in a namby-pamby way ( manner) -
3 манірно-вишуканий
-
4 говорити
1) ( розмовляти) to speak, to talk; ( сказати) to say, to tellговорити зневажливо (про кого-небудь/що-небудь) — to speak slightingly (of); to disparage
говорити неправду — to tell a lie; to tell lies
говорити правду — to tell ( to speak) the truth
говорити в ніс — to speak through the nose, to twang
говорити затинаючись — to falter, to stammer
говорити (виголошувати) промову — to deliver ( to make) a speech
говорити про справи — to talk ( to discuss) business matters
він говорить, що… — he says that
2) ( свідчити) to indicate, to point (to); to betoken; to convey, to mean, to signifyвсе говорить за те, що… — everything indicates that…, everything points to the fact that
-
5 посміхатися
= посміхнутисяне посміхаючись — unsmilingly, without a smile
-
6 Немирич, Юрій
Немирич, Юрій (1612, Київ - 1659) - київський підкоморій, за гетьманів Хмельницького та Виговського козацький полковник, видатний дипломат, мислитель раціоналістичного спрямування, який цікавився переважно проблемами держави і права. Н. розпочав свій освітній шлях у Краківській академії, де його вчителями були відомий математик Стегман та фахівець з проблем етики Мартин Руар, який підтримував дружні зв'язки з Гроцієм і дав рекомендаційні листи до нього своєму учневі. Н. відвідував лекції в Лейденському й Амстердамському ун-тах, а також в ун-тах Парижа, Базеля, Падуї; здійснив освітню подорож до Англії. Найсильніше враження на нього справили державний устрій Голландії і Швейцарії. Відтоді Н. стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік. Навчаючись у Сорбонні, Н. пише і видає в Парижі твір "Роздуми про війну з московитами" (1632), який, імовірно, був першим трактатом укр. автора з воєнно-політичних проблем. Н. негативно ставився до самодержавно-монархічного державного правління, котре може, як це було за Івана Грозного, перерости в тиранію. Коли воля володаря ставиться понад закон, піддані перетворюються на рабів, втрачають громадянські свободи, в тому числі й свободу сумління В. иклад цих поглядів було продовжено в написаному Н. "Маніфесті до володарів Європи" (1658), в якому він виступає як ідеолог уряду гетьмана Виговського. В цьому документі Н. пояснює європейським політикам підстави денонсації Козацькою державою Переяславських угод, які вбачає в порушенні цих угод Московією, нищенні автономії України, прав і свобод її люду. Ідеї, викладені Н., виявилися згодом близькими до поглядів, що проголошувалися в "Маніфесті до європейських народів", написаному через півсторіччя Орликом. Подальший виклад державницьких уявлень Н. знаходимо в складених ним умовах Гадяцького договору 1658 р. Виговського з Польщею. Готуючи його, Н. сподівався, що на його основі буде утворена нова держава - федерація або радше конфедерація, яка складатиметься з Польщі, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського. За проектом договору Україна поєднувалася з Польщею і Литвою на правах самобутньої держави під назвою "Велике князівство Руське", що повинно було мати свій верховний трибунал і судочинство, вищих урядовців, гетьмана і канцлера, свою державну скарбницю, власну монету, своє військо та адміністративно територіальний поділ. У цьому князівстві проектувалося заснування двох академій з університетськими правами (в Києві та іншому місці, де буде зручно), великої кількості шкіл з вільним викладанням та цілком вільного книгодрукування. Передбачалося законодавче впровадження свободи сумління, а насильно нав'язана укр. народові унія скасовувалася. Державницькі погляди Н. були закономірною ланкою в розвитку державно-правових ідей в Україні від Оріховського, Могили до Мазепи й Орлика. -
7 граматологія
ГРАМАТОЛОГІЯ - одна з найвпливовіших течій філософського постмодерну. Будучи гранично широким філософсько-семіологічним ученням про буттєві і когнітивні потенції письма, вона вивчає його як щось незмірно більш масштабне, ніж такою вважалася писемність в її новоєвропейському розумінні. В межах Г. вона означає будь-яку форму буттєвості людини в навколишньому світі. Задовго до того, як зародилася писемність, людство, не усвідомлюючи цього, залишало в навколишньому просторі розмаїті "сліди" своєї присутності. І саме ці "сліди" є тим, що іменується неологізмом "архе-письмо". Але "архе-письмо" - це тільки одне значення "письма" (у граматологічному тлумаченні). Основоположником Г. е Деррида, який заклав її основи в праці "Про граматологію" (1967). Генеалогічні корені Г. сягають філософії стоїків, розвинутої в працях Філона Александрійського, а по тому - в творах філософів Середньовіччя Томи Аквінського, Августина та ін. Зазнавши могутнього впливу з боку гуссерліанської феноменології, фройдівського психоаналізу, вітгенштайнівської філософії мови, Г. запропонувала своє власне розв'язання одвічних проблем семіотики, лінгвістики, риторики, герменевтики, пов'язаних з природою "знаку", "тексту", "гіпертексту", "семіозису" тощо. Головним предметом критики граматологів є теоцентристська позиція, відповідно до якої світ в цілому і його історія - це текст Всевишнього Творця. Протиставляючи цій теоцентристській позиції уявлення про історію людства як про грандіозний процес становлення, самодеконструювання письма (в згаданому сенсі), Г. вступає в багатовіковий дискурс ("розмову" = "суперечку") щодо цієї одвічної філософської проблеми не тільки з новоєвропейською метафізикою, а й історіософією, культурологією, герменевтикою, риторикою тощо. Метафізику, яка апологетизує диктатуру логоса вад будь-якими знаковими формами його маніфестації, Деррида позначає терміном "логоцентризм". Логоцентризм - це характерна риса всієї європейської культурної історії, яка минула до появи Г. Розкривши витоки і соціокультурні наслідки логоцентризму, Г. здійснює грандіозну стратегію його деконструкції. Головна мета цієї стратегії - підрив влади логоса у всій європейській культурі. Саме з цією метою Деррида та його послідовники переосмислюють роль і значення знака не тільки в опозиції "знак - смисл", а й у процесі конституювання "культурного образу реальності" ("картини світу").
См. также в других словарях:
манірно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
манірно — Присл. до манірний … Український тлумачний словник
маніжитися — жуся, жишся, недок., розм. 1) Поводитися манірно; маніритися. 2) з ким, рідко. Те саме, що панькатися … Український тлумачний словник
маніритися — рюся, ришся, недок. Поводитися манірно; маніжитися (у 1 знач.). || Примушувати себе довго просити (до столу тощо) … Український тлумачний словник
Манёвренная санита́рно-эпидемиологи́ческая гру́ппа — (истор.) подразделение медико санитарного отряда флота в период Великой Отечественной войны, предназначавшееся для проведения санитарно гигиенических и противоэпидемических мероприятий на военно морских базах и в гарнизонах … Медицинская энциклопедия
розманіритися — рюся, ришся, док., розм. Почати маніритися, манірно поводитися … Український тлумачний словник
жантилювати — ю/ю, ю/єш, недок. Розводити нещиру солодкувату ввічливість, манірно кокетувати, хизуватися … Український тлумачний словник
зніжено — Присл. до зніжений 2). || Манірно … Український тлумачний словник
пишатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) Відчувати гордість за кого небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. || Відчувати внутрішнє задоволення. || Мати втіху або насолоду з чого небудь; розкошувати, втішатися. 2) Буйно рости, квітнути, розцвітати. || … Український тлумачний словник
по-театральному — присл. Як у театрі. || Манірно, штучно … Український тлумачний словник
рисуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Те саме, що малюватися 2 4). 2) Виставляти себе на показ, хизуватися, поводитися манірно … Український тлумачний словник